Травниця із Білокриниці! Такий милозвучний орієнтир про Наталію Чугалінську з Кременеччини. Щоб відновити здоров’я, до неї приїжджають з усіх усюд.
[ads-post]
Пані Наталія — фаховий фізіотерапевт і масажист, а ось знання про лікувальні властивості рослин здобула в досвідчених травників. Свого часу жінка працювала фельдшером у військовій частині в Білокриниці. Проте коли у 2002-ому бригаду розформували, облаштувала вдома масажний кабінет — з банками, п’явками. А згодом ще й захопилася травами і виготовленням мазей із продуктів бджільництва. Чоловік травниці Павло має невелику пасіку, водночас допомагає дружині збирати рослини, ягоди.
Пасіка і рецепт цілительської мазі — від дідуся
Пані Наталія зустрічає журналістів на центральній дорозі села — боса (так ходить часто). Біля її хати — горщики з квітами й травами, у саду — вулики і будиночок із лежаком, де приїжджі лікують хвороби бджолами.
Пані Наталія зустрічає журналістів на центральній дорозі села — боса (так ходить часто). Біля її хати — горщики з квітами й травами, у саду — вулики і будиночок із лежаком, де приїжджі лікують хвороби бджолами.
— Майже двадцять років живемо в унісон із природою, — усміхається господиня. — Павло займається пасікою, я — лікарськими травами. Знайомі знають, що вмію робити масажі, тому звертаються за допомогою. Нам подобається те, що ми робимо, подобається місце, де живемо. Ми з чоловіком родом із Шумщини. Мій тато працював у військовій частині в Білокриниці, я була там фельдшером — закінчила у Львові військову інтернатуру медскладу за спеціальністю «фізіотерапія і масаж». Коли частину розформували, влаштувалася масажисткою у салоні в Кременці, та врешті почала приймати вдома. Люди приходили з різними проблемами, тому трави і пасіка стали в нагоді. Чоловік допомагає мені збирати трави, сушити, фасувати — самій не впоратися. Дві наші доньки вже дорослі — живуть у Києві.
Пасіку маємо від мого дідуся Петра Споданчука, який жив у Башківцях на Шумщині. Дідусь знався на травах, навчив мене варити лікувальну мазь. Знання травництва я здобула у відомої фітотерапевтки Олени Світко з Києва — вчилася в неї тривалий час, жила, працювала. Проходила семінари, закінчила курси фітотерапії та ароматерапії при Тернопільській медичній академії. Багато з того, що почула, я знала змалку від рідних. Колись у селі не вживали купленого чаю чи кави, заварювали гілочки малини, вишні й пили корисний напій.
Від дідуся маю рецепт лікувальної мазі. Коли я працювала масажисткою, у мене почалася алергія на креми. «Що з тобою?» — запитав дідусь, побачивши подразнену шкіру. «Візьми мою мазь!» — запропонував. Дід навчився від старих пасічників робити мазь на основі воску, прополісу, живиці. Казав, що це цілительський рецепт із Сибіру. Змастила я руки — під вечір стало краще, через день все минуло. Поїхали через тиждень до дідуся і я поцікавилась, чи можна його мазь використовувати для масажу. «Доню, коли хто в селі знав про масаж? Робили натирання на мухоморах, на знеболюючих травах. Але ти спробуй»,— порадив. Спробувала! І масаж добрий, і реакція на шкіру гарна. Тепер сама варю мазь, додаю трави, ефірні олії. Виготовляю мазі з лілії — підходить для обличчя, з трутневим гомогенатом — лікує простатит.
Найкращі ліки — у нас під ногами
Кожен клаптик подвір’я і саду в Чугалінських засаджений лікарськими рослинами: чебрець, материнка, звіробій, парило, м’ята, меліса…
— Заготовляємо до 50 видів лікарських рослин, — продовжує розповідь пані Наталія. — Свого часу я захопилася півоніями лікарськими. Часто до мене приходять жінки із задавненими проблемами, а півонії чудово відновлюють здоров’я. Господарі нині висаджують на обійсті красиві декоративні півонії, а про лікувальні квіти цього виду, які росли у наших бабусь-прабабусь, забули. Півонії допомагають і дівчаткам у 13 років, і жінкам під час клімаксу в 50, і у 80, коли організм старіє. Покращують обмін речовин, нормалізують кількість гормонів. Корисні також чайна троянда, ірис — але не бородатий, а такий, який ріс колись біля плотів. Наші предки багато працювали, не мали часу доглядати за клумбою — там були тільки квіти, що несли певне навантаження.
Кожен клаптик подвір’я і саду в Чугалінських засаджений лікарськими рослинами: чебрець, материнка, звіробій, парило, м’ята, меліса…
— Заготовляємо до 50 видів лікарських рослин, — продовжує розповідь пані Наталія. — Свого часу я захопилася півоніями лікарськими. Часто до мене приходять жінки із задавненими проблемами, а півонії чудово відновлюють здоров’я. Господарі нині висаджують на обійсті красиві декоративні півонії, а про лікувальні квіти цього виду, які росли у наших бабусь-прабабусь, забули. Півонії допомагають і дівчаткам у 13 років, і жінкам під час клімаксу в 50, і у 80, коли організм старіє. Покращують обмін речовин, нормалізують кількість гормонів. Корисні також чайна троянда, ірис — але не бородатий, а такий, який ріс колись біля плотів. Наші предки багато працювали, не мали часу доглядати за клумбою — там були тільки квіти, що несли певне навантаження.
Шукаю забуті рослини. Найкращі ліки ростуть у нас під ногами. Серед моїх улюблених трав: чебрець, материнка, м’ята, меліса. Люди зараз не мають часу запарювати чай, але багато трав можна додавати до салату, вживати з м’ясом. Чебрець використовую і для чаю, і як приправу, і зелений, і сушений. Він сприяє нормалізації обмінних процесів, має паразитарну дію. Часто кажуть, що материнку не можна використовувати чоловікам, але це міф. Навпаки: вона добре відновлює і жіноче, і чоловіче здоров’я. М’ята — улюблена, оспівана. Вирощую різні види цієї рослини, влітку використовую для зеленого чаю, взимку — запарюю сушену. М’ята поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту, заспокоює нервову систему. Меліса гарно впливає на серцево-судинну систему. Суниця — слов’янський женьшень, збираємо її від початку цвітіння до появи ягід, корисне навіть коричневе листя суничника. Чай із суниці сприяє відновленню різних функцій організму, покращує роботу підшлункової. Цвіт парило нормалізує роботу шлунка, травного каналу, заспокоює психіку. Збираємо трави здебільшого на Шумщині — у полях, де не кроплять хімією, але багато чого самі вирощуємо. Мій сад — аптекарський город. Формую збори трав, які можна використовувати для профілактики та лікування.
«Добре відчуваю під руками біль…»
У Чугалінських велика бібліотека книг народної медицини. Часто пані Наталя гортає енциклопедичний довідник «Лікарські рослини», співавтором якого є виходець із Шумщини Ігор Фалтус. Чоловік травниці нині облаштовує їй кімнату для відвідувачів — з пічкою для лежання, лазнею.
У Чугалінських велика бібліотека книг народної медицини. Часто пані Наталя гортає енциклопедичний довідник «Лікарські рослини», співавтором якого є виходець із Шумщини Ігор Фалтус. Чоловік травниці нині облаштовує їй кімнату для відвідувачів — з пічкою для лежання, лазнею.
— Ігор Фалтус тепер живе за кордоном, але я мала нагоду з ним познайомитись, підписав мені книгу, — радіє пані Наталя. — Хто вживає трави, відмовляється від аптечних препаратів. Ми з чоловіком давно не користуємось ліками, вживаємо натуральну їжу, продукти бджільництва. Люди хворіють, бо відірвалися від землі, сприймають природу, як екзотику, забули традиції, фольклор. На асфальті я себе вже не бачу. Мені комфортно серед живої природи. Шість років тому ми викинули телевізор, щоб позбутися агресивної інформації: шукаємо в інтернеті те, що нам потрібно. Допомагаю одужати людям, але не беруся лікувати рак чи інші важкі недуги.
Моя практика спрямована на відновлення здорового життя. Якщо людина має хронічні хвороби, пропоную почати з очищення організму. Помічною є суміш «трійчатки» — гвоздика, пижмо та полин. Такий чай гонить з організму паразитів. Раджу його вживати пів року. Навіть якщо людина каже, що в неї нема глистів, але має живіт, задишку, підвищений тиск, супутні хвороби, отже, в організмі стільки всього назбиралося, що «вилазить боком». Неправильне харчування, водний режим, обмаль руху створюють середовище бродіння в організмі. Потрібно відмовитися від переїдання: споживати, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Буває, приходять до мене з сильним головним болем. Пояснюю, що голову потрібно лікувати передусім… водою. Ми з чоловіком щоранку п’ємо натще теплу води. Коли роблю масаж людям, відчуваю проблемні точки, не ставлю діагнозу, але визначаю, з чим це пов’язано. Якось ми сиділи біля вогнища з друзями. Я пройшлася руками по спині жінки з Тернополя, з якою ми до того не були знайомі. «Відчуваю у вас гострий кинджал», — сказала їй. Жінка розповіла, що потрапила в ДТП і після того їй ріже в спині. Згодом приїжджала до мене на масажі — стало краще. Відчуваю під руками біль, можу його описати. Не кажу, що маю якийсь надзвичайний дар, просто завдяки знанням анатомії і практиці відчуваю тригерні точки — своєрідні блоки. Жодної містики (усміхається, — авт.). У природі все логічне — треба прислухатися до неї, до себе.
