Редакторка Кременецького радіомовлення Зоя Карп`юк – особистість відома не лише у Кременці, а й в усій Тернопільщині. Саме вона першою в області запустила місцеву FM-хвилю. Окрім того, її вважають одним із найпринциповіших депутатів Кременецької міської ради. Тож чимось злякати чи здивувати цю жінку складно. Проте новина про позитивний тест на COVID-19 приголомшила її і на певний час вибила з життєвої та професійної колії.
[ads-post]В ексклюзивному інтерв’ю «Терену» Зоя Карп`юк розповіла про боротьбу з коронавірусною інфекцією, підтримку друзів, лікарів, смерть колеги та друга і заяву до поліції, яку написав мешканець сусіднього будинку.
– Зоє Іванівно, як Ви довідалися про хворобу і чому виникла необхідність особисто Вам зробити тест?
– Коли помер голова Кременецької районної ради, який був не лише колегою, але й моїм хорошим товаришем, я зрозуміла, що мені необхідно пройти тест. Адже ми майже щоденно контактували із Володимиром Ананійовичем, а також його заступником, котрий й досі лікується від коронавірусу. Все ж до останнього сподівалася, що мене це лихо обійде, адже завжди дотримувалася усіх карантинних умов та заходів безпеки.
– Що відчули, коли Вам повідомили діагноз?
[ads-post]В ексклюзивному інтерв’ю «Терену» Зоя Карп`юк розповіла про боротьбу з коронавірусною інфекцією, підтримку друзів, лікарів, смерть колеги та друга і заяву до поліції, яку написав мешканець сусіднього будинку.
– Зоє Іванівно, як Ви довідалися про хворобу і чому виникла необхідність особисто Вам зробити тест?
– Коли помер голова Кременецької районної ради, який був не лише колегою, але й моїм хорошим товаришем, я зрозуміла, що мені необхідно пройти тест. Адже ми майже щоденно контактували із Володимиром Ананійовичем, а також його заступником, котрий й досі лікується від коронавірусу. Все ж до останнього сподівалася, що мене це лихо обійде, адже завжди дотримувалася усіх карантинних умов та заходів безпеки.
– Що відчули, коли Вам повідомили діагноз?
– Тест разом з чоловіком та донькою ми зробили 22 травня. Того дня помер Володимир Стефанський, вранці я з ним ще розмовляла телефоном… Можете лише уявити – як ми усі почувалися. Ще гірше стало, коли через день мені повідомили, що й у мене і чоловіка результати позитивні. Ми були шоковані, хоч підсвідомо я себе налаштовувала на таку ситуацію. Єдине, що втішало, що дочка не заразилася, у нас двоє внуків, з ними не бачилася особисто з початку карантину.
– Як Ви почувалися і чи проявлялися якісь симптоми?
– Я загалом почувалася нормально, у чоловіка був кашель і незначне підвищення температури. Варто наголосити на відповідальності і підтримці нашої сімейної лікаря Світлани Гаврилівни Гайжаржи. Вона пояснила нам всі особливості цієї хвороби, направила на обстеження на флюорограф, пояснила – які засоби безпеки ми повинні мати під час огляду.
– А щодо самого карантину і, так би мовити, соціального питання? Адже люди налякані і всі по-різному ставляться до хворих на COVID-19.
– Після того, як я «переспала» з цією думкою, змирилася з долею, вранці набралася мужності і повідомила голові нашого ОСББ. Заспокоїла, що ми будемо вдома, нікого не турбуватимемо і не наражатимемо на небезпеку. Від суцільної депресії нас рятувало те, що на період нашого карантину весь час лив дощ, тобто так чи інакше ми сиділи б удома. Дочка приносила нам продукти. Також про нашу хворобу я повідомила у фейсбуці. І була надзвичайно вражена підтримкою людей. Однієї ночі, аби подихати свіжим повітрям, ми вийшли на подвір’я. Під дверима знайшли малюнок та побажання одужання від маленької дівчинки.
Такі моменти розчулювали до сліз і справді допомагали одужати, додавали сил. Під час карантину ми тричі виходили з будинку – двічі на рентген і раз для проходження тесту.
– Як і коли Ви дізналися, що вже одужали?
– Це, мабуть, був найкращий подарунок на професійно свято, День журналіста. У суботу, 6 червня, нам повідомили, що тест від’ємний. Того дня отримала й нагороду від Тернопільського осередку НСЖУ. Але новина про одужання порадувала більше.
– Але, наскільки мені відомо, серед усього моря підтримки знайшлася й крапля людської злості та недоброзичливості… На свято Ви «приймали у гості» поліцію?
– Було таке, і ця епопея, схоже, ще триватиме. Окрилена звісткою про мінусовий тест, напередодні свята Трійці вирішила хоч трохи привести до ладу квітник, який просто у мене під порогом і встиг добряче зарости за час карантину. Не годиться депутатові міської ради подавати поганий приклад щодо благоустрою свого подвір’я кременчанам. Не встигла взяти в руки сапу, як у нас на подвір’ї з’явилася поліція. Викликав правоохоронців мешканець сусіднього будинку. Ми поспілкувалися, я пояснила ситуацію і поліція поїхала.
– Але цим усе не завершилося?
– Першого дня Трійці я налаштувалася подивитися службу з нашого храму через Інтернет. Аж бачу – у мене знову гості, поліція у захисних костюмах. Люди йдуть до церкви, а у мене на порозі поліція. Звісно, я дала пояснення. Проте маю намір подавати до суду зустрічний позов, адже переконана, що жодних протизаконних дій не вчинила. Я ніколи не наражала б інших людей на небезпеку.
– Все ж Ваш досвід участі у засіданнях міської та районної комісій щодо запобігання поширення коронавірусної інфекції, знання допомогли пережити цю ситуацію?
– Звичайно допомогли. Проте хочу наголосити, що до хворих на COVID-19 не потрібно ставитися, як до прокажених. Це просто наразі не до кінця вивчена хвороба, але вона лікується. Так, як і будь-яке інше захворювання, на жаль, може призвести до летального наслідку. Але людська підтримка у такій ситуації дуже важлива. Адже ніхто з нас не застрахований і тільки Господу відомо – що чекає на кожного з нас завтра.
