«Можливо, той вірус Господь допустив, щоб ми пройшли тест на людяність… Отих, хто пише гидоту про українців, що повертаються з-за кордону, я прирівнюю до тих, хто лізе в літак без маски…» - каже Наталка Ващенко.
[ads-post]Вдова убитого активіста Віталія Ващенка Наталія, яка надовго «застрягла» у Німеччині, нарешті повернулась додому, на Кременеччину.
Вночі 26 березня Наталія таки дісталась України – близько першої ночі літак приземлився у Борисполі. Та погодилась розповісти, яким чином отримала квиток додому, чи діяльні анонсовані Президентом програми повернення додому українців, які опинились за кордоном і як зустріла рідна Кременеччина, налякана коронавірусом.
Анонсовані програми не допомогли. Консульство мовчало…
- Квиток на літак взяла чудом, так би мовити вскочила в останній вагон, – зізналась Наталія Ващенко. – Не знаю, як кому, але мені анонсовані Президентом кампанії з повернення українців з-за кордону, видались абсолютно недієвими. Я написала десятки листів до консульства, залишала заявки… Спочатку вони хоч взялись повідомляти про зміни та корисну інформацію, потім і вона припинила надходити.
Жінка дізналась про два рейси, які летітимуть в Україну – 21 і 26 березня. На першу дату квиток було взяти неможливо. Потім і на 26-те зникла інформація навіть про те, які авіалінії її здійснюватимуть.
- До мене задзвонила близька подруга, що її племінник зараз перебуває за 30 км від Берліна, в нього закінчилась страховка і вийшов термін дії документів, а в Німеччині з такими нікого не триматимуть, - розповіла пані Наталія. – І консульство не допоможе. Подруга скинула номер телефону племінника, мовляв, він саме зараз намагається взяти квиток.
«І не вір, що є Божа сила», - Наталка Ващенко на мить зупинила розмову. Далі все, пригадує жінка, відбувалось дуже швидко: вона набрала хлопчину, пояснила, хто вона, хоча до цього знайомими не були. Перерахувала гроші зі своєї картки. Той узяв два квитки. Далі зідзвонились, домовлялись, як діставатимуться аеропорту. Жінка цікавилась, чи є в хлопчини маска і рукавички. Виявилось – немає, тому запасла все необхідне і для нього.
«Розійдіться на 3 м один від одного, інакше скасують рейс»
- Що сказати за аеропорт… Сотні людей в закритому просторі – то серйозне випробування. Дуже небезпечно, - пригадує Наталія Ващенко. - Найбільше боялась летіти саме тому, щоб не заразитись. В мене була достатня кількість масок, рукавичок, антисептиків.
Німці дуже законослухняні. Сказали дотримуватись дистанції 2 м і нікуди не ходити – вони сидять вдома. Тому, припускає Наталія, інфікованих коронавірусом в Німеччині, згідно зі статистикою, багато, а помирають одиниці. І немає паніки. Дуже багато часу вони проводять на свіжому повітрі, але без тісного контакту.
- Коли ми приїхали до аеропорту, ніхто не давав гарантії, що ми полетимо, - пригадує Наталія Ващенко. - Не хочу ображати наших людей, але цей натовп… Їм працівники аеропорту намагались пояснити і англійською, і на ламаній російській, аби розійшлись і тримали дистанцію. Марне… Доки цей хлопчина, з яким ми летіли, голосно не переклав усім англійською, а потім українською: розійдіться на 3 м один від одного, інакше нам скасують рейс. Послухали…
Більша частина тих, хто чекав на рейс, були в масках, але не всі. Були такі, які підсміховувались з тих, хто в масці – мовляв, перелякані.
- Пройшли паспортний контроль і довго чекали на посадку, - пригадала Наталія Ващенко. – Потім побачила, коли під’їхав наш літак. Екіпаж в масках, окулярах, в захисних костюмах зайшов в середину. Коли заходили пасажири без масок, стюардеси питали, чому їх не одягли. Але на борту зайвих не було. Коли держава сказала, що це будуть спецрейси – чому не видати екіпажам кілька десятків? В державних масштабах - це крапля в морі.
Квиток на спецрейс – вшестеро дорожче
Квиток на спецрейс обійшовся вшестеро дорожче, ніж той, на зворотну дорогу, який жінка придбала ще в Україні. Знайомі з Англії платили на такий по 24 тис грн.
- Чомусь довго не злітали. Нам оголосити, що нас не приймає Бориспіль. Що пережили у ці хвилини – можете уявити… Ще хвилин за 40 ми таки злетіли, - розповіла Наталія Ващенко.
У кріслі поруч з Наталією сиділа жінка, в якої не було інших рукавиць. А єдині, що були на руках – щонайменше на розмір менші, ніж треба. Латекс впивався в шкіру. Однак, жінка терпіла понад три години…
- Ще в літаку нам роздали анкети в двох екземплярах – на добровільну згоду на самоізоляцію. Та пам’ятку для ізольованих, - поділилась Наталія Ващенко. – Стюардеси допомагали їх заповнювати тим, хто не міг самотужки впоратись. В літак зайшли прикордонники в масках, халатах, рукавичках. Провели термометрію. Ні в кого не було підвищеної температури. Тоді нас почали випускати.
Перед паспортним контролем пасажирів зустріли люди в захисних костюмах та попередили: у кого є хоч мінімальні катаральні чи інші симптоми – підходити до п’яти медиків у захисних костюмах, які сиділи неподалік – на відстані один від одного. Кілька людей з рейсу таки підійшли.
- Єдине, що наші люди ніяк не второпають – що потрібно тримати дистанцію, - нарікає жінка. - Соромно. Тут вже на українській медик з рупором кричав: «Люди, розійдіться». Послухали… На паспортному контролі питали, звідки прилетіли і чи не були перед тим ще десь. Взяли 1 екземпляр анкети, другий залишили нам. Вийшли з аеропорту – на нас вже чекав водій.
І водій тепер сидітиме два тижні на карантині
«Ну що, туристи, тепер через вас і я сидітиму 2 тижні на карантині, поїхали додому, на Кременець», - пригадує Наталія Ващенко, як жартував водій автомобіля, яким їх зустрічали. Це був батько хлопчини, з яким разом летіли додому.
- Вдома зустрів син. Речі продезінфікувала, все пішло в прання, валіза лежала годин 12, розпаковувала потім, - пригадує перші хвилини вдома пані Наталія. - Відіспалась, зателефонувала до сімейного лікаря, що я приїхала, з іронією привітав з поверненням. Та порадив дотримуватись рекомендацій з пам’ятки і весь час міряти температуру. Так і роблю, я людина слова. Побажали один одному здоров’я.
Два тижні і Наталія, і її син ні з ким не контактуватимуть і на вулицю не виходитимуть. Продукти привезли знайомі, пакети залишили під дверима. Список необхідного Наталія скинула їм у вайбер, гроші перерахувала на картку. І раніше, каже, коли приносила товар із магазину, перемивала все – навіть тетрапак. Тепер це робить ще ретельніше.
- Я в одній кімнаті, син – в іншій, єдиний порушник – це кіт. Двері відкрити вміє, а закрити за собою – ні, - жартує пані Наталія. - Коли дозволяє погода – постійно тримаємо відкритими вікна. Так щодень закреслюю хрестиком, - слава Богу, без симптомів. Найбільше переживаю, щоб не створити проблем своїм близьким людям. Є що робити вдома. Відпочину. Бо звикла весь час бігати…
Найбільше, що зараз непокоїть – реакція українців на тих, хто прилетів з-за кордону. Хто їх засуджує та погрожує. Ніхто не знає, чому вони опинились за кордоном. Ось жінка, з якою летіли назад, приміром, онкохвора. Саме перед карантином летіла до Берліна оперуватись. Натомість у свій бік почула, що «вона тупа корова й дурна коза». Примусило життя на тих 10 днів поїхати до Німеччини і Наталію Ващенко. Вона не їздила розважати і подивитись світ.
- Коли була в Німеччині, по місцевому ТВ побачила чергу на німецько-польському кордоні – 60 км! Ще перепитала у людей, в яких жила, чи не помилилась у цифрі. Ні, все добре зрозуміла, - пригадує Наталія. - Настільки там все організовано! Людям підвозили воду, сухпайки, а всі, хто стояв у черзі, дотримувались дистанції, поваги. Зранку включили новини – черга просунулась на 15 км. А потім я побачила наш кордон з Польщею…
Від брата медика почула: я не можу не йти...
«Можливо, той вірус Господь допустив, щоб ми пройшли тест на людяність… Отих, хто пише гидоту про українців, що повертаються з-за кордону, я прирівнюю до тих, хто лізе в літак без маски…», - міркує Наталія Ващенко.
- Життя може зіграти злий жарт зі всіма, і майже кожен другий українець їздить за кордон - на лікування, роботу, навчання, - каже Наталія Ващенко. - Осуджувати за це… Я он більше переживаю за свого брата, він медик в Португалії. Сьогодні йому на зміну знову привезли пацієнтку з коронавірусом. Він весь час в контакті. Раніше дуже просила його не йди, бо і в нього були проблеми зі здоров’ям. Від нього почула, мовляв, я не можу не йти.
За кордоном до своїх є співчуття і розуміння. У нас готові розірвати лише за те, що ти повернувся, каже жінка. Навіть тих, хто два тижні сидітиме в повній ізоляції…
