Цього року десятого березня Герою Небесної Сотні Олександру Капіносу виповнилося б 36 років. Його смертельно поранили на Майдані Незалежності у Києві під час Революції Гідності 19-го лютого 2014-го року.
[ads-post]Пройшло шість років, перш ніж рідні та близькі змогли оговтатись від болючої втрати і відновити те, що започаткував Олександр: традицію гуртування молоді довкола відновлення і популяризації давніх українських традицій. Пише Кременецью.сіті.
Вже тоді запального до народного танцю Сашка знали як на Кременеччині, так і поза її межами. На малій Батьківщині Олександр встиг згуртувати молодь і у 2013-му організував перші вечорниці. Але передчасна смерть молодого хлопця обриває і ці починання. Опам'ятавшись від втрати, через шість років бібліотекарка Марія Сікліцька і завідувач сільським клубом Микола Каняєв у селі Куликів вирішують відновити те, що почав "їхній Сашко". І напередодні Великого посту, у Прощену неділю, влаштовують ще одні "капіносові" вечорниці.У Куликові на Кременеччині пані Марія працює бібліотекаркою майже 30 років. Спільно із завклубом паном Миколою тут вони організовують різні масові заходи. Діє при клубі створений ними фольклорний ансамбль, який виступає не лише у своєму селі, але й у всіх довколишніх, а також у Кременці на сцені Районного будинку культури.
"Саме у цьому сільському будинку Сашко Капінос, мій брат, проводив вечорниці у 2013 році," – ділиться спогадами рідна сестра Олександра Наталка.
Хоч сам родом із сусіднього села Дунаїв, хлопець запам'ятався тутешнім мешканцям як виконавець і організатор культзаходів у Куликові.
"Якось так склалось, що молодь з багатьох сіл збиралася у нашому клубі. Сашкові вдалося знайти спільну мову з нашим завідувачем. Нам подобалось його бачення як провести той чи інший захід, тож до Сашкової думки ми прислухалися," – зізнається пані Марія.
Хлопець вмів грати на кількох музичних інструментах: на баяні, бандурі і на гітарі. Завдяки цьому ним ще більше захоплювалися.
"Знав багато творів Шевченка напам'ять" – продовжує розповідати пані Марія. Голос її тремтить, розповідь переривають тужливі мовчазні секунди.
Потім вона опановує себе, зітхає і продовжує розповідати. Так, про вечорниці. Але спочатку, – від "Сашка Капіноса".
"За рік до Майдану, у 2013 році, Сашко якось сам почав гурутувати довкола себе молодь. Всі до нього тягнулися. Я пам'ятаю, на початку березня того року ми задумали зробити писанки до свята Воскресіння Господнього. Сашко майстер-клас організував з розпису великодніх писанок," – знову голос починає тремтіти, тривають тужливі мовчазні секунди.
У той рік Сашко ще встигне провести свої перші вечорниці. "Там не було глядачів" - постійно повторюватимуть організатори згодом. Всі, хто прийшов, стали активними учасниками дійства. Він хотів навчити молодь народних "колишніх" пісень і танцю, – відроджував національні традиції. Він їздив по всій Україні, вишукував їх і вчився сам. Тоді на вечорницях були присутні люди навіть з Канади та інших міст України.
Шість років у Куликові було тихо. А напередодні Масляної Марія Гнатівна разом із Миколою Івановичем задумали відновити те, що започаткував Олександр Капінос.
"Дзвоню і питаю Наталки, його сестри, чи знає танці, яких вчив Сашко. Бо сценарій-то я написала. Вона каже: "Знаю, бо він зі мною їх вчив". Ото ж двічі репетирували "Гречаників", "Картоплю", "Горлицю", "До мене Яків приходив", краков'як і українську "польку", щоб підготуватися", - із захватом згадує жінка.
Боялися, що зал буде порожнім. А прийшла і молодь, і дорослі. Були й учасники, і глядачі.
У червні 2013 року Сашко організував на подвір'ї клубу "Вулицю" - народні танці босоніж із співами та іграми. Тож пані Марія з паном Миколою вже готуються до нового молодіжного дійства у селі. Поміж тим буде ліплення з глини та майстер-клас з розпису великодніх писанок, до яких разом з ними готується наречена Сашка Олена Котляр. Закоханих розлучили трагічні події на Майдані Незалежності у Києві в 2014 році.
Вже тоді запального до народного танцю Сашка знали як на Кременеччині, так і поза її межами. На малій Батьківщині Олександр встиг згуртувати молодь і у 2013-му організував перші вечорниці. Але передчасна смерть молодого хлопця обриває і ці починання. Опам'ятавшись від втрати, через шість років бібліотекарка Марія Сікліцька і завідувач сільським клубом Микола Каняєв у селі Куликів вирішують відновити те, що почав "їхній Сашко". І напередодні Великого посту, у Прощену неділю, влаштовують ще одні "капіносові" вечорниці.У Куликові на Кременеччині пані Марія працює бібліотекаркою майже 30 років. Спільно із завклубом паном Миколою тут вони організовують різні масові заходи. Діє при клубі створений ними фольклорний ансамбль, який виступає не лише у своєму селі, але й у всіх довколишніх, а також у Кременці на сцені Районного будинку культури.
"Саме у цьому сільському будинку Сашко Капінос, мій брат, проводив вечорниці у 2013 році," – ділиться спогадами рідна сестра Олександра Наталка.
Хоч сам родом із сусіднього села Дунаїв, хлопець запам'ятався тутешнім мешканцям як виконавець і організатор культзаходів у Куликові.
"Якось так склалось, що молодь з багатьох сіл збиралася у нашому клубі. Сашкові вдалося знайти спільну мову з нашим завідувачем. Нам подобалось його бачення як провести той чи інший захід, тож до Сашкової думки ми прислухалися," – зізнається пані Марія.
Хлопець вмів грати на кількох музичних інструментах: на баяні, бандурі і на гітарі. Завдяки цьому ним ще більше захоплювалися.
"Знав багато творів Шевченка напам'ять" – продовжує розповідати пані Марія. Голос її тремтить, розповідь переривають тужливі мовчазні секунди.
Потім вона опановує себе, зітхає і продовжує розповідати. Так, про вечорниці. Але спочатку, – від "Сашка Капіноса".
"За рік до Майдану, у 2013 році, Сашко якось сам почав гурутувати довкола себе молодь. Всі до нього тягнулися. Я пам'ятаю, на початку березня того року ми задумали зробити писанки до свята Воскресіння Господнього. Сашко майстер-клас організував з розпису великодніх писанок," – знову голос починає тремтіти, тривають тужливі мовчазні секунди.
У той рік Сашко ще встигне провести свої перші вечорниці. "Там не було глядачів" - постійно повторюватимуть організатори згодом. Всі, хто прийшов, стали активними учасниками дійства. Він хотів навчити молодь народних "колишніх" пісень і танцю, – відроджував національні традиції. Він їздив по всій Україні, вишукував їх і вчився сам. Тоді на вечорницях були присутні люди навіть з Канади та інших міст України.
Шість років у Куликові було тихо. А напередодні Масляної Марія Гнатівна разом із Миколою Івановичем задумали відновити те, що започаткував Олександр Капінос.
"Дзвоню і питаю Наталки, його сестри, чи знає танці, яких вчив Сашко. Бо сценарій-то я написала. Вона каже: "Знаю, бо він зі мною їх вчив". Ото ж двічі репетирували "Гречаників", "Картоплю", "Горлицю", "До мене Яків приходив", краков'як і українську "польку", щоб підготуватися", - із захватом згадує жінка.
Боялися, що зал буде порожнім. А прийшла і молодь, і дорослі. Були й учасники, і глядачі.
У червні 2013 року Сашко організував на подвір'ї клубу "Вулицю" - народні танці босоніж із співами та іграми. Тож пані Марія з паном Миколою вже готуються до нового молодіжного дійства у селі. Поміж тим буде ліплення з глини та майстер-клас з розпису великодніх писанок, до яких разом з ними готується наречена Сашка Олена Котляр. Закоханих розлучили трагічні події на Майдані Незалежності у Києві в 2014 році.
