«Це найочікуваніший день року», – написала Світлана на своїй сторінці у соцмережі.
– До життя ми повернулися, звісно є обмеження, тому що ні садочки, ні школи не працюють, дітки ще сидять дома. Карантин навчальних закладів тут буде до квітня, – розповіла Світлана Дзюма журналістці «Терміново». – У місті карантин знятий частково – магазини, супермаркети, торгові центри почали відкриватися, але всерівно ще трохи є обмеження. На вулицях вже багато людей, – всі щасливі, радіють. Тому що Китай все таки з тим справився, і я вірю, що Україна справиться. І це залежить не від влади, а від народу. Як поведуть себе люди, такий буде результат. Маємо наглядний приклад Італії. Надіюсь, земляки дослухаться до моїх порад.
Як не захворіти? Як пережити карантин удома? Як не піддаватися паніці? Чи варто виходили у ліс, парк чи дитмайданчик? Чому важливо дезінфікувати своє житло та речі? Чи потрібно носити маски? Всі ці питання ми адресували Світлані.
– Карантин – це не просто «Ура, не потрібно ходити до школи!». Це для того, щоб усі були вдома. А вдома завжди є чим зайнятись, – каже Світлана Дзюма (далі її пряма мова – ред.)
Чому карантин важливий?
– У нас не було іншого виходу окрім того, як сидіти дома, тому що Китай строго і відповідально поставився до цього. Людей не випускали на вулицю, щодня їздили поліцейські машини і з рупорів просили усіх сидіти дома, не виходити і допомогти якнайшвидше справитись з вірусом. Люди молодці. Вразило, що всі настільки зібрані.
Ніхто не питав: чому мене закривають вдома. Просто взяли і зробили. Дивлячись, яка зараз ситуація в Україні, бачимо абсолютно протилежне. Те саме можна сказати про Італію, тому що спочатку вони як почали реагувати на карантин? Багато хто сміявся, жартував. Вони не чекали, що цей вірус з такою швидкістю розростеться. І те, що в Китаї за два місяці практично подолали вірус – це дуже добре. Це завдяки тому, що люди просто два місяці сиділи в домівках і не спілкувалися ні з ким, хоча для китайців це дуже складно.
Молодь, хочу звернутись до вас. Якщо ваші батьки не розуміють, поясніть їм. Для них це буде безпечніше. А ще краще, якщо ви живете від них окремо, просто об’єднайтесь. Заберіть їх на два тижні до себе. Або поїдьте у село до бабусі і дідуся. Уявіть, що це така відпустка. Доречі, за увесь цей час, я ще раз зрозуміла, що немає нічого важливішого окрім сім’ї та родини. А ще після карантину ми почали цінувати свободу ще більше, аніж до того. Раніше мені чоловік казав: “Що ти постійно хочеш на ту вулицю, посиди хоч день дома”. Я йому сказала:”От посиди день з дітками вдома і ти мене зрозумієш”. Після карантину він мене зрозумів і підтримує.
Як не піддаватися паніці?
– Бачачи незгуртованих людей, які себе лякають я не знаю, як можна допомогти людині, яка себе загнала у депресивний стан. Як її можна звідти витягнути? Невже люди не усвідомлюють того, що цю паніку вони сіють на своїх же дітей. Це мене найбільше хвилює. Коли людина в паніці, вона не знає що робити і куди бігти. Так вона себе доведе до інфаркту і помре не від вірусу, а від інфаркту. Як мама в паніці може донести інформацію про карантин своїм дітям? Мені дуже шкода таких людей, я не знаю як з ними справитися. Я стараюся у своїх постах просто спокійно доносити інформацію. Але більшість людей і надалі вірять тому, чому не треба вірити. В Китаї блокували всі сайти, які публікували недостовірну інформацію. Хто розповсюджував її, ніс кримінальну відповідальність і це дуже правильно. Мені писали в коментарях, що Китай це совок, комуністи, вони так промивають своїм громадянам мізки. Я скажу: нехай краще промивають, а не заливають брудом. Тому це палиця з двома кінцями.
Не піддаватися паніці можна. Хоча б один день не відкривайте «Фейсбук». Хоча б один день посидіть без інтернету і побачите наскільки спокійно можна жити. Скажу правду, у мене паніка була перших два дні, коли тільки почали показувати новини з Китаю, коли нам сказали не виходити і перекрили в’їзд і виїзд. Але тільки через те, що мені написала мама: “Що у вас там робиться? Нам страшно”…І я дійсно тоді злякалася, почала плакати, але заспокоїв чоловік, сказав, менше читати новин…
Що робити?
– Постарайтесь спокійно провести період карантину. Можливо, цей період нам посланий для того, щоб зрозуміти багато чого. Бо в багатьох є час для всіх, – друзів, роботи, але ніколи немає часу для сім’ї – мами, тата, дітей. Чому б не використати цей час правильно, побути ближче один з одним, здружитися, зблизитися. Сидіти вдома дуже важливо. Це допомога іншим не заразитися. Тому що вірус передається від людини до людини. Якщо людина заразна, вона деякий період навіть не буде про це знати. Але упродовж 14 днів ці симптоми можуть проявлятися. В цей час люди будуть кашляти один на одного і передавати цей вірус. Тоді бажано сидіти дома і не зустрічатися ні з ким абсолютно. Сидіть удома і проводьте цей час з розумом, так як робили це ми. Так, ми сиділи два місяці, було складно не фізично, а морально. До речі, в супермаркет ми ходили раз у три дні. Можна було і щодня, але не хотілося контактувати з людьми, тому що у супермаркетах їх було багато.
Чи потрібні маски?
Коли виходите на вулицю, одягайте маски, рукавички, окуляри. Не видумуйте, що маски не допомагають. Шийте самі багаторазові, котрі можна прати та прасувати. На вулиці не торкайтесь очей, носа, рота!
Хто не одягає маски по тій причині: ” То ж ніхто не одягає, я що дурний їх носити”. Уявіть, що це новий тренд 2020 року.
Багато пишуть, що маски не допомагають, але в них набагато надійніше, ніж без них. Тому будь ласка, одягайте маски.
А також тримайтесь дистанції три метри один від одного в супермаркетах, аптеках. Не забувайте про вологе прибирання, провітрювання квартири.
Після того як повертаєтесь з супермаркету, дезінфікуйте взуття на порозі квартири або біля дверей, одразу мийте руки.
Якщо стежити за гігієною і не спілкуватись з людьми, то який вірус нас зачепить? Тому робіть так, як це робили в Китаї.
Не варто взагалі нікуди виходити під час карантину – навіть в парк та на дитмайданчики. Якщо просяться діти, будь ласка сидіть дома. У нас були закриті всім парки, дитмайданчики. Туди не можна було потрапити, тому що на вході був шлагбаум.
Наші люди жаліються на владу, а коли щось залежить від них, вони цього не роблять, щоб допомогти один одному. Тому ніяких дитмайданчиків, якщо не хочете щось підчепити. Закликаю всіх сидіти вдома. Будь ласка, не виходьте нікуди.
