Молодий кременецький письменник Віктор Янкевич українцям вже відомий як автор детективів “Тенета” і “Копія”. У цьому ж жанрі написані ще дві книги про бібліотекарку “Відплата” і “Вбивство у бібліотеці на Ринку, 9”.
Деякі персонажі його книг змальовані з реального життя, як от незвичайна бібліотекарка з Херсона. Віктору 33, він бухгалтер і заробляє на життя, рахуючи цифри. А письменство для нього “не робота, а життя”, так сам каже.[ads-post]Віктор розповів нам про улюблене місто, про те, як у нього з літературою склалося, та які сюжети, крім детективних, планує розкрити у майбутніх книгах.
Яким для вас є Кременець, життя у цьому місті?
"Кременцю, рідному місту, яке надихає". Саме це можна прочитати у новому детективі «Відплата», який я присвятив саме рідному місту. Книга вийшла таким собі путівником. Тут можна побачити як історичний Кременець, так і розважальний. Взагалі я напевно надто сильно люблю це місто і говорю про це на кожній своїй презентації. Саме тут я знайшов те, що шукав. Спокій, кохання, роботу, яка дає мені можливість і час для творчості. Коли хтось десь там, у Києві, добирається на роботу годину, а то і більше, я їду всього лише п’ять хвилин. А навколо гори, ліси, озера. І все це і справді надихає. Думаю кращого міста для життя годі й шукати. Кременець прекрасний і це факт. Як я писав у своїй книзі, той, хто хоч раз побував у цьому місті, мріє залишитися тут назавжди.
Від поезії до детективів. Розкажіть детальніше про що ви писали вірші? Кому вони були адресовані? Як сталося, що почали писати детективи?
Про що ж можна писати вірші, коли тобі вісімнадцять років? Звісно ж, про кохання. Велике, щире і неземне. Коли тебе переповнює це почуття, а ти до всього цього творча натура, ти виливаєш все це на папір. Так. Тоді я думав, що я поет. Як я помилявся. Зараз, після перечитування своїх віршів у мене виникає єдине бажання — видалити їх щоб ніхто не бачив. Хоча… можливо я надто критично до себе ставлюся і вони насправді не такі вже й погані. Та одного разу я зіткнувся з дійсно жахливою проблемою для всього нашого суспільства, такою, як доведення до самогубства через соціальну мережу, і тоді вирішив: досить писати вірші, про це треба говорити набагато голосніше. Тоді я і сів за свою першу книгу, що побачила світ у лютому 2018-го року.
Вікторе, чому саме такий жанр — детективи, власне, про вбивства? Чи думали ви над пошуком інших сюжетів?
Я з дитинства любив заплутані історії, тому і вирішив писати саме в детективному жанрі. Вбивства є не у всіх моїх книгах. У «Відплаті», наприклад, зникнення викладачки вищого навчального закладу. Загалом вбивства — це невід’ємна складова моїх детективів. Але все змінюється, і можливо колись я напишу детектив про щось інше. Думаю, це станеться найближчим часом і вже у прийдешньому році ми побачимо, що з того вийде.
Яка ваша мрія як письменника?
Все досить просто і банально. Я хочу заробляти на життя, розповідаючи історії. Хочу, щоб книги приносили стабільний дохід і мені не треба було працювати бухгалтером чи ще кимось. Думаю, про це мріє кожен письменник. Вставати зранку, робити чашку кави і присвячувати час написанню книг. Як кажуть, зроби так, щоб хобі приносило тобі достатньо грошей і тобі не доведеться працювати жодного дня у твоєму житті. А ще я хочу будинок десь в лісі біля озерця і щоб в радіусі п’ятнадцяти кілометрів мінімум не було жодної людини.
Чи є щось, чого боїтеся на своєму творчому шляху?
Я нічого не боюся. Вчу свого сина, якому недавно виповнилося вісім, нічого не боятися і сам так роблю. А чого боятися? Я люблю цю справу. А найважливіше в житті — робити те, що любиш. Комусь мої книги подобаються, комусь – ні. Нічого страшного. Важливо не здаватися і йти до своєї мети, ось і все.
Чи важко переключатися між роботою бухгалтера і письменника?
Насправді ні, не важко. Це зовсім різні речі, хоча бухгалтерія це ще той детектив. Коли мені треба відпочити від написання нового тексту, я займаюся цифрами, звітами, зарплатою, балансом, і навпаки, коли голова втомлюється від цифр – пишу. Все просто. Баланс потрібен не тільки у бухгалтерії, а й в житті.
Над якою книжкою працюєте зараз і яка у найближчих планах?
В найближчих планах вже розрекламований мною любовний роман, от вам і сюжет без вбивства. Так. Любовний роман. Він має з’явитися вже у 2020-му році. Неймовірна історія кохання. Цей роман наразі у видавництві. А тим часом я пишу ще один роман про кохання, про помилки, про самотність. Це драма і пишу я її більше для себе. Знаєте як кажуть, якщо тобі треба відпустити свій найбільший біль, напиши про це на папері і спали його, а попіл розвій по вітру. Письменнику важче. Щоб відпустити свій біль, треба написати роман. Якось так.
