Кременецький замок побудований в XIII столітті, на Замковій горі, висотою 400 метрів над рівнем моря, на місці давньоруського городища.
Вигідне важкодоступне розташування фортеці зумовило те, що її не зміг здобути в 1226 році угорський король Андраш II, в 1240-1241 роках монголо-татарський хан Батий, в 1255 році воєвода хана Батия - Куресма. Лише в 1261 році замок був розібраний на вимогу монгола Бурундая, що захопив територію на правому березі Дніпра, князем Васильком Романовичем, за умовами мирного договору.[ads-post]Замок відбудували за часів литовського панування в XIV столітті. В 1350—1352 роках містом володів князь Юрій Наримутович. В 1354 році твердиню захопив волинський князь Любарт, але невдовзі, на деякий час, замок перейшов у власність польського короля Казимира III Великикого. З 1370 і до 1384 року містом і замком знову заволодів волиньський князь Любарт. Він укріпив замок та оточив його кам'яними мурами висотою 8-12 метрів. З 1392 по 1395 роки замок знаходився у власність Свидригайла Ольгердовича. В 1395 році повернувся у власність великого князя литовського Вітовта. Після смерті Вітовта в 1430 році замок переходить знову у власність Свидгигайла, який володів ним до своєї смерті в 1452 році - пише castlesua.
В 1529 році король Речі Посполитої і Великий князь литовський Сигізмунд I Старий передав Кременець і замок своєму позашлюбному синові - віленському єпископові Янусу. За розпорядженням останнього у Кременці було проведено ремонт замкових укріплень. В 1535—1556 роках замком володіла дружина Сигізмунда I - Бона Сфорца Арагонська, італійка, донька міланського дуки Сфорца, родичка імператора Священної Римської імперії Максиміліана. За її правління замком на горі зводяться нові фортифікаційні споруди та укріплення. На той час замок був кам’яним, мав два мости, які піднімалися в разі небезпеки, три оборонні вежі, кам'яний палац, казарму для гарнізону, багато підземних сховищ.
Мурами замку йшла крита галерея з бійницями. На території замку було збудовано церкву св.Михаїла.
З 1569 року, після Люблінської унії, місто і замок переходить до складу Речі Посполитої. У жовтні 1648 року, після облоги, що продовжувалася шість тижнів ,замок було відбито у поляків військом Максима Кривоноса. Під час штурму фортецю було зруйновано. Після цього фортеця вже не відбудовувалася. До наших днів збереглися: двоярусна надбрамна вежа з аркою, бічні оборонні мури, частково палац і вежа над ним.
ХРОНІКА ПОДІЙ
-1226р. – перша згадка про замок в Кременці.,
-1226р. – замок відбив напад угорського короля Андраша.,
-1240-1241 роках невдалий штурм замку монголо-татарською ордою хана Батия,
-1255р.- замок відбив напад воєводи хана Батия - Куресма.
-1261р.- замок розібраний князем Васильком Романовичем за умовами мирного договору з моного-татарами
-XIV столітті відбудова замку за правління волинського
князя Любарта.
-1535—1556 рр., замком володіла дружина Сигізмунда I — Бона Сфорца Арагонська, За її правління на замковій горі зводяться нові фортифікаційні споруди та укріплення.
-1569 року, після Люблінської унії, місто і замок переходить до складу Речі Посполитої..
-1648 р замок був відбитий у поляків військами Максима Кривоноса. Під час штурму замок було зруйновано.
ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ ДОБИ
Василько Романович (1203- 1269) — князь володимирський, син волинсько-галицького князя Романа Мстиславича. В 1215 році Василько Романович і Данило Романович повернули собі Володимир, а в 1230 ріці об'єднали Волинь. В1231—1238 роках вели війну за звільнення Галичини, яка була окупована угорцями. Василько Романович князював спочатку у Бересті (Бресті), а 1241 року остаточно утвердився у Володимирі (Волинь). Після смерті у 1264 році Данила Романовича Галицького фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.
Любарт Гедемінович (Дмитрій) – (після 1300 -1383) — литовсько-руський князь, останній правитель об'єднаної Галицько-Волинської держави. Наймолодший син Гедиміна. Князь Луцький (1323-1324, 1340-1383 рр.), Любарський (східноволинський) (1323-1340рр.), Великий князь Волинський (1340-1383 рр.), Галицький (1340-1349, 1353-1354, 1376-1377 рр.) За князя Любарта в Луцьку було збудовано фортецю.
Вітовт (Вітовт Великий) (лит. Vytautas) (1350 - 1430) Великий князь Литовський (1392—1430). З 1398 року - Великий князь Литовський, Руський та Жемантійський. За угодою, укладеною в 1392 р. в Острові, Вітовт був визнаний польським королем Ягайлом довічним правителем Литовського князівства. 1430 року був проголошений королем «Литовського королівства» імператором Священої Римської імперії Сигизмундом. Але освячена корона, що її послав Сигизмунд Вітовтові була перехоплена польською шляхтою.
Свидрига́йло (Швитригайло Лев) (1370 -1452), князь Новгород-Сіверський, Великий князь Литовський (1430-1432р.). У 1432-1440 роках - Великий князь Руський (Київський). Син Ольґерда Ґедиміновича, молодший брат Володислава Яґайла. 1386 року разом із Ягайлом охрестився за католицьким обрядом, узявши ім'я Болеслав. В 1409 році покинув московську службу й повернувся до Литви, де був схоплений і ув'язнений у Кременці. 1418 року звільнений князем Дашком Острозьким. Після 1438 року володів тільки Волинню, Східним Поділлям та Київським князівством.
Бона Сфорца д Арагона-(1494-1557)-дружина короля Речі-Посполитої Сигізмунда I, польська королева, за походженням міланська герцогиня, неаполітанська принцеса, дочка міланського герцога Джан Галеаццо Сфорца та Ізабели Арагонської. На території уніатської держави Королівства Польського і Великого князівства Литовського, до підписання Люблінської унії і утворення Речі Посполитої володіла замками в Кременці, Барі, Рогачові (сучасна Білорусія). Померла у своєму князівстві в Барі в Італії, від отруєння.
