Такий «ошатний» зелений паркан закриває вхід в приміщення не один вже рік поспіль.
А так хочеться: щоб Кременецька музична школа, яка носить ім я мого прапрадіда -
українського композитора Михайла Вериківського знову ожила і постала у своїй красі!
Педагогічний колектив та діти неначе «Розкидана країна по цілому світу» не 1 рік туляться по міських школах Кременця,бібліотеках,педагоги навчають підростаюче покоління музикантів по своїх домівках!
Як шкода, що вона нікому не потрібна і немає кому її захистити. Невже не болить серце за її долю Кременецьку владу???
Школа пишається своїми учнями: і тими,хто вже закінчив навчання,і тими,хто переступив поріг.
І якби не склалася доля школи мистецтв, діти,педагоги та їх батьки сподіваються на те, що вона повстане із руїн і живуть мрією про відновлення.
А в школі щоденно звучить музика!
Адже в школі мистецтв ім. М.Вериківського працює великий,творчий і злагоджений педагогічний колектив, який віддає учням свою любов, своє серце,свою душу
і навчає найпрекраснішому – МУЗИЦІ
