Зберігається оригінальна святиня, якій уже півтисячі років, у храмі села Секунь. За переказами, саме Шевченко і домалював коралі на шиї Богородиці.
“Якщо подивитися так на ікони – немає таких коралів чи таких прикрас. Можна сказати, що то він добавив”, – припускає священик Анатолій Оверчук.
За словами старожилів, традиційне українське намисто, що прикрашає Богородицю – справа саме його пензля.
За переказами, Тарас Шевченко перебував у селі Секунь у 1846 році як член наукової експедиції. І нібито місцевий священик попросив його відреставрувати ікону Божої матері у місцевому храмі. І той ніби погодився, йдеться у сюжеті ТСН.
Святині із зображенням Богородиці та Ісуса уже тоді було понад три сотні років. За переказами, змалювали її з польської королеви Бони.
Відомо, що королеву, яка управляла землями на Волині, люди любили за красу і доброту. Звідки і коли у віддаленому поліському селі з’явилась ця ікона – місцеві не знають. А от про приїзд Шевченка сюди чули від старожилів.
“Така була баба Луця. І вона казала, що Шевченко був в Секуні. Заходив в церкву, і ночував у хаті”. – розповідає місцева мешканка Ніна Деркач.
“Приїзжав, гостював у батюшки Іллі Мусієвича. Бачили як ішов. Поважний пан в довгій одежі, в шляпі”. – додає Анатолій Оверчук.
Чутки про ікону, яку нібито реставрував Тарас Григорович, дійшли до столиці. Шевченкознавець Віктор Жедько приїхав до церкви, зробив кілька десятків фото ікони і при збільшенні на комп’ютері побачив слід Шевченка.
“От я найшов в емблемі внизу “1846”. Воно вже було заяложено, важко було. Це треба було збільшувати”, – каже шевченкознавець Віктор Жедько.
Проте сумніваються у відкритті шевченкознавця науковці.
“Навряд чи б Шевченко наважився на іконі залишати свої ініціали, дату в медальйоні. Він професійний художник, хай навіть на кілька годин йому доручили таку роботу”, – впевнений доктор філологічних наук, завідувач відділу шевченкознавства інституту літератури НАН України Олександр Боронь.
Хоча й визнають – повністю це не заперечують. Адже можливість така у Шевченка була. За документами того року Шевченко на Волині пробув три дні, він перебував у Почаєві та Кременці Тернопільської області.
“Фактично йому за цей час було потрібно з’їздити в Ковель і в Секуль, і встигнути відреставрувати ікону. Ймовірність така є, але документальних доказів немає”, – додає науковець.
Місцевим дуже хочеться вірити, що їхню Богоматір реставрував саме Шевченко. Підтвердити це чи спростувати могла б експертиза, але віддавати на неї ікону віряни поки не збираються.
