Два роки минуло з тих пір, як на території Донбасу утворилися невизнані об’єднання (так звані ДНР і ЛНР). За цей час, ключові представники ДНР, які сконцентрували владу в своїх руках, провели ряд змін, які торкнулися абсолютно всіх сфер життєдіяльності суспільства. Особлива увага приділяється ідеології.
За ці два роки «керівники республіки» зробили спроби трансформувати суспільство, спрямувати всі свої сили на «перевиховання» людей. Почалася «боротьба за уми»: активізувалася маніпуляція масовою свідомістю, інформаційна пропаганда на телеканалах, радіо, в пресі ДНР, за допомогою інтернет ресурсів і зовнішньої реклами.Подтвержденіе того, численні вуличні білборди і плакати, які розвішували на території «республіки» останні два роки. Зміст різноманітний, але сенс один — інформаційна пропаганда. Вуличні білборди рясніють соціальною рекламою, ідея якої вселити людям гордість за «республіку», прищепити довіру до нового ладу і курсу.
Посил простий: головні герої рекламних плакатів — звичайні люди з народу, які й уособлюють нове життя, нове суспільство. Тому тим, кому адресована реклама навіюється, що «республіку» будують не «керівники ДНР», а прості люди: рядові вчителі, будівельники, машиністи, залізничники і шахтарі. А «верхівка ДНР», тільки діє від імені свого народу
Маніпулюють свідомістю людей за допомогою різних посилів: це і історичні і культурні особливості Донецького регіону, і контраст: «вони погані — ми хороші», навішування ярликів, апеляція до соціальної тематики.
Дарують штучне почуття захищеності, змушують вірити, що люди самі будують своє майбутнє, вселяють надію і впевненість у завтрашньому дні. Спекулюють темою патріотизму, темою подвигів ветеранів ВВВ, піднімають тему боротьби проти фашизму. Ще на самому початку військового конфлікту, на території ДНР масово розвішували рекламні плакати із закликами захистити рідну землю, задушити фашизм і «не допустити фільтраційні табори нацистів на Донбасі».
Звичайно ж, всі ці заклики схожі на радянські гасла в далекі часи Другої світової. Коли дивишся на подібні рекламні щити в сучасному місті в Європі, здається, що ці образи, вирвані зі сторінок історії та перенесені в нашу реальність штучно, щоб пробудити в голові своїх громадян негативні асоціації з далекого минулого.
Розглядаючи вуличну рекламу в «республіці», не можна не помітити наскільки образи і гасла минулої радянської епохи, і заклики нинішніх представників ДНР схожі, практично списані один з одного. Застосовуючи історичні уроки радянської пропаганди, «влада ДНР» демонструє людям, що ідеї громадського руху «республіки», безпосередньо уособлюють ідеї простого народу, а в ДНР всі вільні і зрівняні в правах.
Людям згодовують інформаційну наживку, залякують поняттями «фашизм» і «нацизм», в обмін тут же обіцяють хліб в кожен будинок, урожай на полях, доступну медицину, високі пенсії та безпеку.
Безумовно, це впливає на підсвідомість людей різних епох, які пережили за своє життя війну, повоєнну відбудову країни, перебудову і розпад СРСР, голодні 90-ті, а тепер і нову війну. Підсвідомо люди бояться голоду, скрути, відчувають себе незахищеними, шукають силу, яка може підтримати закон і порядок на їхній землі.
Як в радянські часи, пропагують ідею народної власності. Колишні магазини АТБ, автовокзали, шахти і ринки, зображені на рекламних білбордах, називають державною власністю. А значить, безпосередньо вони, належать простому народу, який і розпоряджається віднятим майном.
Народна власність — це міф, яким годують довірливих людей в «республіці». Насправді ж, нових офіційних власників, у чиїх руках тепер знаходиться бізнес, ніхто не стане оприлюднювати публічно.
На вулицях розклеюють рекламні щити з символами і знаками «правителів ДНР». Жоден вітальний рекламний плакат не обходиться без «голови республіки», а на розкладках у стихійних торговців лежать його портрети в рамках. Не хочеться вірити, що в Донецьку відроджується «культ особистості» .Проблема в тому, що Донецьк в ментальному сенсі завжди залишався швидше радянським містом, ніж українським або російським, а багато громадян тут все ще живуть образами і ідеалами минулого».
За ці два роки «керівники республіки» зробили спроби трансформувати суспільство, спрямувати всі свої сили на «перевиховання» людей. Почалася «боротьба за уми»: активізувалася маніпуляція масовою свідомістю, інформаційна пропаганда на телеканалах, радіо, в пресі ДНР, за допомогою інтернет ресурсів і зовнішньої реклами.Подтвержденіе того, численні вуличні білборди і плакати, які розвішували на території «республіки» останні два роки. Зміст різноманітний, але сенс один — інформаційна пропаганда. Вуличні білборди рясніють соціальною рекламою, ідея якої вселити людям гордість за «республіку», прищепити довіру до нового ладу і курсу.
Посил простий: головні герої рекламних плакатів — звичайні люди з народу, які й уособлюють нове життя, нове суспільство. Тому тим, кому адресована реклама навіюється, що «республіку» будують не «керівники ДНР», а прості люди: рядові вчителі, будівельники, машиністи, залізничники і шахтарі. А «верхівка ДНР», тільки діє від імені свого народу
Маніпулюють свідомістю людей за допомогою різних посилів: це і історичні і культурні особливості Донецького регіону, і контраст: «вони погані — ми хороші», навішування ярликів, апеляція до соціальної тематики.
Дарують штучне почуття захищеності, змушують вірити, що люди самі будують своє майбутнє, вселяють надію і впевненість у завтрашньому дні. Спекулюють темою патріотизму, темою подвигів ветеранів ВВВ, піднімають тему боротьби проти фашизму. Ще на самому початку військового конфлікту, на території ДНР масово розвішували рекламні плакати із закликами захистити рідну землю, задушити фашизм і «не допустити фільтраційні табори нацистів на Донбасі».
Звичайно ж, всі ці заклики схожі на радянські гасла в далекі часи Другої світової. Коли дивишся на подібні рекламні щити в сучасному місті в Європі, здається, що ці образи, вирвані зі сторінок історії та перенесені в нашу реальність штучно, щоб пробудити в голові своїх громадян негативні асоціації з далекого минулого.
Розглядаючи вуличну рекламу в «республіці», не можна не помітити наскільки образи і гасла минулої радянської епохи, і заклики нинішніх представників ДНР схожі, практично списані один з одного. Застосовуючи історичні уроки радянської пропаганди, «влада ДНР» демонструє людям, що ідеї громадського руху «республіки», безпосередньо уособлюють ідеї простого народу, а в ДНР всі вільні і зрівняні в правах.
Людям згодовують інформаційну наживку, залякують поняттями «фашизм» і «нацизм», в обмін тут же обіцяють хліб в кожен будинок, урожай на полях, доступну медицину, високі пенсії та безпеку.
Безумовно, це впливає на підсвідомість людей різних епох, які пережили за своє життя війну, повоєнну відбудову країни, перебудову і розпад СРСР, голодні 90-ті, а тепер і нову війну. Підсвідомо люди бояться голоду, скрути, відчувають себе незахищеними, шукають силу, яка може підтримати закон і порядок на їхній землі.
Як в радянські часи, пропагують ідею народної власності. Колишні магазини АТБ, автовокзали, шахти і ринки, зображені на рекламних білбордах, називають державною власністю. А значить, безпосередньо вони, належать простому народу, який і розпоряджається віднятим майном.
Народна власність — це міф, яким годують довірливих людей в «республіці». Насправді ж, нових офіційних власників, у чиїх руках тепер знаходиться бізнес, ніхто не стане оприлюднювати публічно.
На вулицях розклеюють рекламні щити з символами і знаками «правителів ДНР». Жоден вітальний рекламний плакат не обходиться без «голови республіки», а на розкладках у стихійних торговців лежать його портрети в рамках. Не хочеться вірити, що в Донецьку відроджується «культ особистості» .Проблема в тому, що Донецьк в ментальному сенсі завжди залишався швидше радянським містом, ніж українським або російським, а багато громадян тут все ще живуть образами і ідеалами минулого».
Джерело:7days-ua
