У групі Народна Рада Кременець описали події, які напряму пов’язані із Кременецькою загальноосвітньою школою-інтернатом, та проблемі, яка сформувалася навколо нього.
Допис зробив один з працівникіі даного закладу.
Даний заклад надає не тільки освітню послугу, а і здійснює соціальну та виховну підтримку тих дітей, які внаслідок цілого ряду чинників цього потребують. Відповідно до «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» пункт 23 «Зарахування учнів до загальноосвітньої школи-інтернату I – III ступеня проводиться у разі, коли через стан здоров’я, режим робочого часу батьків дитини або осіб, які їх замінюють (крім батьків – вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних батьків), ускладнюється виховання і догляд дитини (тривале стаціонарне лікування, роз’їзний характер роботи, змінна робота, вахтовий метод роботи) або на момент прийняття рішення відсутня можливість влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до сімейних форм виховання.»
Навів дану «занудну» правову норму для того, щоб було зрозуміло, що категорія дітей, які підпадають, як говорять «під інтернатні пільги» величезна, і не обов’язково це малозабезпечені і т.п.
Відповідно до останніх змін від 9 серпня 2017 року «Обставини, які є підставою для влаштування дитини до загальноосвітньої школи-інтернату I – III ступеня, розглядає комісія з питань захисту прав дитини.», а не здійснюється лише на основі довідок від відповідних служб про наявність певного соціального статусу. І ось тут виникли проблеми, причому на початковому етапі – реєстрації заяв у службах з питань захисту прав людини. І якщо на районному рівні проблем немає, то з містом виникли проблеми.
У зв’язку із поділом місто-район, відбувся перерозподіл навчальних закладів, відповідно до якого Кременецька школа-інтернат залишилася у підпорядкуванні Кременецької районної ради. Зазначу, що за останніх два роки дві сторони, що районна, що міська, періодично «криво» дивилися у сторону навчального закладу. Перші зазначали, що це накладно, другі, що забирають дітей із міських шкіл і т.п. Хоча на офіційних зустрічах звучали хвалебні оди про те, який заклад, як було багато зроблено, які у нього результати та досягнення.
У дійсності, на даний час заклад є найбільшим у Кременці, і другим у районі після Почаївської ЗОШ. У ньому навчається 543 учні, що цікаво з них 426 із міською пропискою, з них же 168 учнів мають «інтернатські пільги».
І ось, коли батьки останніх у понеділок 25 вересня, пішли у Кременецьку міську службу у справах дітей, то їм відмовляли у ПРИЙНЯТТІ заяв. Відмови були різними: Мєдвєдєвій зазначили, що не приймають заяви, так як школа-інтернат знаходиться на території сільської ради, Стрілецьку відправили у відділ соцзахисту (надавши неправильну інформацію), Нагребельна, після розмови із представниками служби, навіть не писала заяви. Як зазначають батьки, у розмові із представниками служби, зі сторони останніх звучала теза, що направлення батьки отримають без проблем, за умови, якщо подадуть документи у будь-яку школу міста, але не інтернат. Що характерно, батьки, які прийшли у Службу, простояли під дверима з 12.00 до 14.00, які були закриті, за відсутності будь-якого представника даної служби. З часом батьки відвідали Кременецький центр безоплатної правової допомоги, де їм написали зразки заяв, і лише тоді, у міській раді, а не у Службі, їх почали реєструвати. Причому, враховуючи те, що сьогодні вранці у районній раді були зареєстровані ще дві заяви на дані дії, вчорашні події продовжувалися.
З обідньої пори довелося зустрітися із міським головою Кременця О.Ковальчуком. Тезово про результати розмови:
– міський голова не в курсі вчорашніх відмов, а якщо таке було, значить юрист служби мав на це підстави;
– за його інформацією на пільгах діти із заможних сімей, і тому він ретельно буде контролювати надання рішення (дивитися вище п. 23 витягу із «Положення»;
– він не збирається фінансувати освітній заклад, який не знаходиться у його підпорядкуванні.
На рахунок останнього: від міської служби вимагаються не кошти на фінансування, а рішення про доцільність влаштування дитини в інтернатному закладі у різній формі.
Складається враження, що міська влада проблему малокомплектності окремих класів міських шкіл має прагнення вирішити силовим методом: «всі у стодолу» (під висловом «стодола» мається на увазі не інший навчальний заклад, а метод вирішення проблеми).
До чого заголовок? А дуже просто: пани чубляться – у мужиків лоби тріщать. За владними коронами позабувалося про прості відносини і те, що у запалі владної боротьби можна зруйнувати те, що робилося десятиліттями, але відновити, у більшості випадків, неможливо.
