Соціально-правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Чорнобильська катастрофа – техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території Української РСР. Руйнування мало вибуховий характер, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів.
В Україні створена нормативно-правова база, що регулює весь комплекс післячорнобильських проблем. Верховна Рада України прийняла і ратифікувала велику кількість законів, постанов, резолюцій і угод, спрямованих на розв’язання найскладніших проблем мінімізації наслідків катастрофи і недопущення подібних аварій у майбутньому. До проблем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи привернута увага усього світового співтовариства Організацією об’єднаних націй та її спеціалізованим агентством МАГАТЕ для з’ясування реальних масштабів катастрофи, розробки заходів щодо боротьби з наслідками аварії, для посилення безпеки діючих реакторів.
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами) (далі – Закон) визначено перелік осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за:
1) пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2) втрату годувальника, якщо його смерть пов’язана з Чорнобильською катастрофою;
3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
На державу покладаються також зобов’язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (стаття 13 Закону).
Для забезпечення систематичного обстеження осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Міністерством охорони здоров’я України організується єдиний облік таких осіб і ведеться Державний реєстр (стаття 16 Закону).
У цьому реєстрі передбачено надання пільг залежно від категорій, до яких віднесено громадян. Таких категорій чотири. До загального переліку пільг належить:
- безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;
- безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я);
- першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;
- позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги;
- щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах;
- переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників;
- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу;
- виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців у календарному році;
- позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім’ї загиблих або померлих громадян);
- 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги);
- вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів (статті 19-24 Закону).
Потерпілим дітям та їхнім батькам статтею 30 Закону передбачено такі компенсації:
- видача та оплата лікарняних листків із догляду за хворою дитиною віком до 14 років в розмірі 100%;
- безоплатний проїзд на всіх видах транспорту (крім таксі) дітям та особі, яка супроводжує хвору дитину з правом позачергового придбання квитків;
- надання додаткової жилої площі у вигляді кімнати для дитини, яка стала інвалідом внаслідок катастрофи та потребує особливого нагляду.
Законом також передбачено заходи, спрямовані на відновлення порушеного права громадян, компенсацію втрат, яких вони зазнали внаслідок катастрофи. Компенсація громадянам України за втрачене через евакуацію, відселення або самостійне переселення майно включає: вартість будівель, вартість сільськогосподарських тварин, вартість плодово-ягідних насаджень, вартість хатнього майна тощо.
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області
