Художник та різьбяр Василь Петровський довгий час створював вироби з дерева та бетону для найбільшого в Німеччині парку розваг. Його дивовижними артоб’єктами захоплювались туристи з усього світу.
Згодом митцю подумалось: а чому б не започаткувати щось подібне на Тернопільщині? Приміром, у місті, де пройшли його студентські роки.
Різьбяр повернувся з-за кордону і відновив свою творчу діяльність у Кременці. Тут він втілює ідеї в життя та перетворює невелике містечко на туристичну перлину області.
На зустріч пан Василь запросив журналістів «20 хвилин» до літературно-меморіального музею Юліуша Словацького. Саме тут зберігається одна з його найскладніших робіт – панно, котре символізує історію Кременця. Його митець зробив за кілька місяців війни, та про це згодом. Спершу знайомимось.Займається художньою обробкою деревини понад 25 років
Василь Петровський родом з Рівненщини. З 1991 по 1996 рік чоловік здобував вищу освіту у Кременецькому педагогічному коледжі імені Тараса Шевченка (невдовзі перейменований на Кременецьку обласну гуманітарно-педагогічну академію імені Тараса Шевченка – прим.). Ще під час навчання тут захопився красою міста, його народною мудрістю, звичаями і традиціями.
– До мене нерідко приїжджають гості з різних куточків України та з інших держав, але особливо запам’ятався візит чоловіка зі столиці. Його спершу розчарувала пошарпаність Кременця, та коли я розповів історію міста, гостя це немов зачарувало: придбав мою картину і пообіцяв вдруге приїхати сюди з родиною, як туристи. Дійсно, поверхнево можна сприйняти Кременець як звичайне провінційне містечко, та коли зупинитись і придивитись – воно вражає! Моя творчість теж йому присвячена. Вироби змушують глядача замислитись. Маю ціль – покращити туристичну привабливість міста, – розповідає про себе художник та професійний різьбяр по дереву.
Вчитель трудового навчання та креслення і керівник гуртка народних промислів за спеціальністю, саме у Кременці пан Василь спробував себе у художній обробці деревини. Нею митець займається від 1996 року, коли став випускником коледжу, і до сьогодні, тобто понад чверть століття!– Мене притягує чомусь саме дерево. Воно дозволяє по-особливому передати почуття, які прагну донести до глядача. В витворах переважає тематика зв’язку поколінь, показую речі, які формують нас як українську націю. Часто вони лежать прямісінько на поверхні, але ми їх не помічаємо. Я теж намагаюсь передати щось не напряму, а завуальовано, – ділиться Василь Петровський.
З 2011-го митець співпрацював з найбільшим у Німеччині та всесвітньо відомим парком розваг «Європа-Парк», виконував замовлення керівництва. Парк складається з 17 частин, стилізованих під держави світу. Українська частина відсутня, говорить Василь Петровський, та вона є у планах.
Творити за чиєюсь вказівкою було складно. Виникла ідея: а чому б не зробити щось подібне до німецького парку на Батьківщині, зокрема у Кременці? Для цього у 2015 році пан Василь вмисне повернувся до міста, де минула його молодість, і започаткував власні унікальні проєкти.
Крім різьбярства обожнює … будівництво!
– Моїм першим завданням у Кременці було знайти гарне оточення своїм роботам. Тут є старовинний ботанічний сад, закладений на початку ХІХ століття. Ми з його керівництвом (особливо допомогла Антоніна Ліснічук) швидко знайшли спільну мову й почали працювати у команді, – каже нам художник.
Минулоріч у Кременецькому ботанічному саду заклали й відкрили для гостей авторську галерею пана Василя під назвою «Відкритий портал». Її утворюють дерев’яні та бетонні скульптури, пов’язані з природою. Галерея надалі поновлюватиметься і поповнюватиметься виробами митця.
– Назва «Відкритий портал» спонтанна. Вона показує зв’язок між поколіннями, котрі сформували місто. Наші пращури, які хочуть донести знання й цінності, знаходяться за умовними дверима. Я прагнув віднайти ті двері, аби мій глядач (завітавши в галерею – прим.) потрапив у вимір історії, – пояснює пан Василь.
Справжньою візитівкою галереї в ботанічному саду є скульптура «Трон природи», заввишки у 7,5 метрів. В ній багато символізму, зокрема 12 сходин відображають річний цикл.
Різьбяр невипадково вирізав з каменю виключно обличчя матінки-Природи. Цим він демонструє, що багато речей (як от тіло – прим.) не рукотворні. Волосся Природи плавно переходить у коріння до низу, доводячи, що вона всепроникаюча. За свою скульптуру пан Василь у 2021 році посів перше місце на міжнародному конкурсі Golden Talаnt у Великобританії.
– Якщо хочете побувати на лоні природи – це можна буквально реалізувати в Кременецькому ботанічному саду. Тут сповна відчуваєш відстороненість від людських суєт і труднощів, адже сидячи на руках у матінки-Природи зовсім немає про що турбуватися, – усміхається різьбяр Василь Петровський.
Натхнення чоловік черпає у спілкуванні з місцевими жителями - кременчанами. Ділиться, що вони самі нерідко не помічають, як мимохідь кинута фраза слугує ідеєю для майбутньої картини чи скульптури. Над виробом найменше працював два тижні, іноді робота затягується на пів року.
– Здається, що ось ніби все готове, є задум, намалював ескізи, але випливають якісь нюанси! Деревина непередбачувана, велику роль відіграє Його величність Випадок! Можуть бути помилки, до яких завжди спокійно відношусь. Завдяки ним приходжу до вдалих рішень, – розповідає митець.
Окрім різьбярства пан Василь захоплюється, як не дивно, будівництвом.
– Це мені допомагає у плані освоєння нових технологій та інструментів. Деякі не зовсім за призначенням використовую, а адаптую до художньої обробки деревини, – сміється митець. – Часто експериментую у своїй роботі!
