Санкція ч.5 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років із конфіскацією майна.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17 березня 2022 року, в обідню пору 56-річна переселенка з м. Буча Київської області Вікторія К. перебувала в житловому будинку одного з сіл Кременецького району. Переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з кімнати, де проживала її родичка, також переселенка, викрала чорну жіночу сумку, в якій зберігалось 2 млн. 44 тис. грн, і покинула місце злочину. Але згодом її затримали працівники поліції у м. Ковель Волинської області.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Вікторії К. подав апеляційну скаргу та зазначив, що обраний запобіжний захід є занадто суворим і не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, а встановлена сума застави – є непомірною для його підзахисної. Тому просив пом’якшити міру запобіжного заходу, помістивши Вікторію К. під домашній арешт, або зменшити їй розмір застави. Мотивуючи свої вимоги, вказав, що органом досудового слідства не надано жодного суттєвого доказу підтвердження обґрунтованості пред’явленої підозри. Не доведено й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, пояснення підозрюваної та її захисника, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, прийшла до висновку, що при розгляді клопотання слідчий суддя врахував конкретні обставини кримінального провадження і те, що Вікторія К., відповідно до ст. 12 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину. Це підтверджено зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом добровільної видачі підозрюваною грошових коштів та записом камер відеоспостереження господарства, де сталась крадіжка. Тому апеляційна скарга захисника в цій частині є необґрунтованою.
Стосовно обраної міри запобіжного заходу, апеляційний суд, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, керуючись як джерелом права Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), погодився з висновком місцевого суду щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК. А саме, що підозрювана, розуміючи, що у разі доведення вини, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків.
Крім того, пунктом 58 рішення ЄРПЛ у справі “Бекчієв проти Молдови” від 4 жовтня 2005 року зазначено, що ризик втечі слід оцінювати у світлі факторів, пов’язаних із характером особи, місцем проживання, майновим станом, сімейними зв’язками та всіма видами зв’язку з країною, в якій вона піддається переслідуванню. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, Вікторія К. має слабкі соціальні зв’язкі – вона ніде не працює, нікого не має на утриманні, немає постійного місця проживання, місце злочину покинула.
Зважаючи на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної Вікторії К. залишила без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду – без змін, повідомила пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
