У них величезні оченята та милі обличчя. Ці ляльки вже давно стали улюбленицями не лише маленьких дівчаток. Вони приносять затишок в будинки власників та не можуть нікого залишити байдужим.
Олена Локатир з Кременеччини вже 8 років займається лялькарством. Жінка каже - що це її любов та віддушена від буденних клопотів.
Першу ляльку пані Олена зробила у подарунок своїй хрещені близько вісім років тому.
- Мені хотілось привітати рідну людину чимось оригінальним та особливим, - розповідає жінка. - Тож я вирішила власноруч пошити ляльку Тільду.
Ляльки Тільди - це лялька, виготовлена із натуральних тканин, прикрашена найрізноманітнішим декором – гудзичками, стрічками, тасьмою, мереживом.Їх творцем є норвезький дизайнер Тоні Финнангер. Однією з версій створення ляльки є те, що Тоні просто думала створити щось по-справжньому домашнє, затишне, тепле і рідне. У цих ляльок немає обличчя. Лише дві намистинки - оченята.
"Починала із текстильних ляльок"
Жінка зараз виховує чотирьох доньок. Займатись лялькарством розпочала після того, як народилась третя.Спочатку Олена творила, щоб прикрасити свій дім, згодом - на подарунки дорогим людям. А далі перетворила захоплення у метод заробітку.
- Коли доньці було три рочки, я пішла працювати у Кременецький районний центр дитячої творчості керівником гуртків із конструювання та моделювання одягу і сувенірів, - продовжує співрозмовниця. - Ми з дітками виготовляли різні вироби, разом з вихованцями центру. Коли я народила четверту донечку - вирішила розказати про себе в соцмережах і зробила оголошення про те, що приймаю замовлення на вироби з текстилю. А після цього про мене дізнались, почали запрошувати на виставки, ярмарки. Я почала робити і інші види ляльок:тобто вони усі "текстильки", але різні за виглядом, за способом пошиття.
"Була здивована тим, який він багатий, світ лялькарства"
Далі ж були виставки та майстер-класи, які надихали жінку розвиватись у цій сфері.
- Це було два роки тому. Виставка називалась "Модна лялька". Саме вона відкрила мені погляд на лялькарство по-новому. Я просто була вражена тим який він різноматнітний світ ляльок, - дивується пані Олена. - Я там пробула понад три години. Вдивлялась. Я на той час ще не малювала личка лялькам, але така ідея з'явилась. Я не художниця, але зараз вчусь.
У вересні минулого року жінка вперше представила персональну виставку ляльок, де було майже півсотні робіт. Тож через рік на "Модній ляльці" вже були представлені роботи Олени Локатир.
"Одну ляльку робить за три тижні"
Згодом жінка дізналась про триденний майстер-клас у Києві із виготовлення ляльок "Моя перша лялька". Залишивши малят, на цей час жінка з головою поринула у лялькарство. Там жінка навчилась робити лялька з спеціального пластику і обличчя в них надзвичайно схожі на справжні людські.
- За чотири дні, ми разом з іншими майстринями, зробили ляльку, - ділиться майстриня. - Ми не відволікались ні на що, весь час приділяли роботі. Це було натхненно і дуже продуктивно.
Після майстер класу жінка і сама почала творити ліпні ляльки. Вона каже, що робота нагадує ліпку із пластиліну. Найбільше часу забирає обличчя і волосся. Для волосся ляльок жінка використовує шерсть ангорської кози. Усі матеріали замовляє через інтернет у спецмагазинах.
- Їх набагато важче робити, - каже. - Якщо текстильну ляльку я виготовляла за три-п'ять днів, то ліпні ляльки можу робити і два тижні, і місяць. Все залежить від вільного часу, звісно, донечки не завжди дозволяють працювати стільки, скільки хочеться. Виліплену ляльку треба спекти у печі, для того, щоб тримала формму. Зараз роботу спрощує те, що можна замовити деякі готові детальки. Є взуття для ляльок, є готові оченята, поясочки, прикраси, окуляри.
"Хочу робити ляльки, схожі на людей"
У планах пані Олени, робити ляльки, які будуть схожі на людей.
- Це важко, і за фото не вийде зробити копію, - каже вона. - Навіть зараз мені кажуть, що мої роботи схожі на моїх донечок, а деякі - на мене. Для того, щоб зробити ляльку таку ж, як людина, мало фотографії. Потрібно бачити як обличчя виглядає з усіх сторін. Над цим треба працювати.
Жінка каже, що у роботі знаходить віддушину від буденних клопотів. Згодом мріє відкрити власну студію-майстерню.
- Вдома усі знаю, що коли я працюю - мене не можна відволікати, - продовжує пані Олена. - Інколи хтось приходить, а доньки жартують "мами нема вдома" і це означає, що я на роботі. Хочеться, звісно, мати свій куточок, де б я займалась творчістю. Поєднувати захоплення з вихованням дітей, бо щоб розвиватись - ти маєш відвідувати творчі зустрічі, майстер класи,ярмарки, а це забирає час в сім'ї. У цьому випадку важливо, щоб тебе підтримували рідні і я дуже вдячна своїм рідним: мамі, бабусі та чоловікові, які залишаються з дівчатами, коли я працюю.
Жінка каже, що її ляльки часто купують на подарунки в різні куточки світу, а сама вона радіє, що вони приносять радість діткам та затишок в будинки своїй власників.
