Майстриня з Кременця Людмила Ніколайчук самостійно опанувала техніку виготовлення зефіру. Сьогодні вона продає солодощі на замовлення. Серед її незвичних рецептів – зефір з кави та глінтвейну, а також зефіросендвічі. Успіху серед клієнтів їй вдалось досягти завдяки праці та бажанню знайти своє місце в кондитерській справі. Для Кременець.City вона розповіла про незвичайні рецепти зефіру та технологію приготування, а також поділилася історією власного шляху.
[ads-post]Спогади про бабусю надихнули на розвиток в кулінарії
Кременчанці Людмилі Ніколайчук 41. За спеціальністю вона вчителька музики і танців, але все життя працювала «різноробочою»: продавала мобільні телефони і ноутбуки, спробувала себе як кредитний експерт, випікала кондитерські вироби у місцевій сімейній пекарні. Остання робота і спогади про бабусю, яка все життя випікала хліб, надихнули на розвиток себе в кулінарії — жінка почала виготовляти натуральний зефір. Так рік тому розпочався новий етап у її житті.
— Раніше ніколи не пекла. Побачила оголошення, пройшла навчання в Києві і мене взяли на роботу в пекарню. У вересні 2019 року молодший син Сашко пішов у перший клас, дитину не було з ким залишати, тож я звільнилася, — пояснює жінка.
Людмила родом з Львівської області, найближчих родичів у Кременці має небагато, тому їй доводиться у всьому покладатися на себе.
Перший зефір вийшов з восьмої спроби
— Думала, чим би таким корисним зайнятися вдома, шукала ідеї в інтернеті. Торти та короваї вже печуть, — пояснює жінка.
Мені було важливо, щоб продукт був натуральним – хімії в житті вистачає
Жінка переглядала кулінарні ютуб-канали, відстежувала тематичні сторінки в соціальних мережах Facebook та Instagram. Вдома на зиму Людмила мала повну морозилку фруктів. Тому коли побачила відео з приготування натурального зефіру з різними смаками, вирішила спробувати.
— З першої спроби зефір не вдалося зробити. Як і з другої та третьої. Приготувати таким, яким він повинен бути, вдалося десь з восьмої спроби. Коли вперше мені не вийшло, я засмутилася. Але не полишала в спокої думка: всі роблять, а я не зможу? Тому наважилася зробити ще раз. А потім ще. І так до тих пір, поки не вдалося, – згадує Людмила Ніколайчук.
Перш ніж запропонувати зефір хоча б рідним та друзям, Людмила зіпсувала чимало продуктів. Напрацювання майстерності тривало місяцями.
— Мені довелося десятки разів переглядати відео з різними рецептами, занотовувати, зважати на деталі кожного процесу. Також, відкинути свій попередній досвід, який мені говорив: «Ти вже білок збивала на бізе, ось так буде достатньо». Зараз я знаю все напам’ять, але продовжую відстежувати по темі щось нове і постійно навчаюсь.
Зефір з кави та зі смаком глінтвейну
Людмила розповідає, що у її родині не було звички куштувати зефір. Колись його купували лише в магазині, та й на смак він не вражав. Тому її синові Сашкові домашній зефір спочатку не дуже подобався. Але згодом він його полюбив і навіть просить приготувати спеціально для нього.
Рецепт виготовлення натурального зефіру нескладний. Потрібні фруктові пюре, які забезпечують колір, білок з курячих яєць, загущувач, цукор і вода. Людмила каже, від кожного компонента залежить абсолютно все. Найважливіший з них — агар-агар, так званий японський риб’ячий клей. Це як желатин, але він виготовлений на водоростях і його можна кип’ятити.
— Сам процес від «А» до «Я» займає дві доби. Спочатку потрібно приготувати пюре, охолодити. Потім збити його з білком. Насамкінець зефіру потрібно надати форму і висушити, – ділиться технологією кондитер. І додає:
Загалом треба підібрати рецепт під себе
Людмила пропонує зефір з 23-ма різними смаками. Класичні — яблуко, малина, вишня, шоколад. З нестандартних — кавовий і зі смаком глінтвейну. Найчастіше беруть асорті в упаковці з 12-ти штук. Найменше замовляють кавовий.
З вподобаннями клієнтів кулінарній майстрині впоратися легко. Складніше розвивати ідею як бізнес через короткий термін споживання продукту.
— Особливість виготовлення зефіру в тому, що я не можу його зробити, а потім чекати, коли куплять.
Якісно я можу працювати відповідно до замовлень, оскільки натуральний зефір довго не зберігається
А найсмачніший він впродовж перших трьох днів. Буває, після виготовлення замовлення кидаю в інстаграм повідомлення, що маю залишки свіжого зефіру. Але це не дуже ефективно. Такий метод продажів підійшов би, якби у мене була своя кондитерська чи магазин. Поки що про це тільки мрію, — ділиться жінка.
Людмила пропонує клієнтам зефіросендвічі
Кременчанка почала продавати зефір у березні цього року. Першими замовниками були люди з її найближчого оточення, які обирали продукт як для себе, так і на подарунок своїм родичам, друзям та знайомим.
— Я багато місяців пропонувала куштувати зефір своїм рідним, сусідам, друзям, і цікавилася їх думкою. Зефір всім подобався. Спочатку взяла на хрестини племінниці — просто, щоб скуштували. Тільки у березні наважилася зробити пост в одній із кременецьких груп про продаж натурального зефіру. Так вдалося зробити план замовлень клієнтів, – розповідає Людмила Ніколайчук.
Також, жінка почала розвивати свою сторінку в Instagram під назвою «Zefir Brezze». Навчилася їх оформляти, робити вдалі світлини і дописи до них.
Перші покупці замовляли смаколик на подарунок для батьків, на дні народження чи роботу колегам, на День матері. Нещодавно Людмила почала пропонувати клієнтам зефіросендвічі. Це перекладене зефіром пісочне печиво, яке жінка також випікає сама.
Під час карантину частина покупців скасували замовлення разом із відповідними святкуваннями.
– Були у мене клієнти, які хотіли брати зефір з собою у Польщу в якості візитки нашого міста. Але у зв’язку з карантином не поїхали, відповідно скасували замовлення, — згадує майстриня.
Людмила Ніколайчук прагне й надалі розвиватися як кондитер. У планах — навчитися виготовляти натуральний шоколад і вироби з нього. За рік зрозуміла, що це те, чим вона хоче займатися. Очікує завершення карантину щоб поїхати на майстер-клас. На її думку, в кулінарії потрібна практика, онлайн-уроки не такі вдалі.
Діти вже звикли, що мама весь час готує. У них частіше виникають питання, коли мами на кухні немає
На мить замислившись, підсумовує: наполегливість у кондитерському мистецтві — від бабусі, яка все життя випікала хліб у пекарні.
