Селяни, які віддавна спеціалізуються на вирощуванні городини і затратили на це чимало коштів і праці, просто в розпачі.
[ads-post]Заходиш у супермаркет – полиці заповнені польською й італійською зелениною, капустою з Албанії і Узбекистану, огірками з Туреччини, а в українських фермерів пропадають тонни редиски, огірків, капусти, зелені. Ціни на імпортні овочі — космічні. Пучок закордонної зеленини вартує близько 40 гривень.
Городину не замінять «хімічні» овочі з магазину
На Кременеччині добре знають Світлану Домбровську з села Дунаїв, бо уже чотири роки поспіль вона торгує на базарі в райцентрі власноруч вирощеними овочами, зелениною і розсадою. У попередні роки часто возила городину по селах. Нинішня карантинна весна принесла багато клопотів.
— Тяжко, бо нема де збувати вирощене, — зітхає пані Світлана. — У магазини привозять все з-за кордону, а ми збираємо замовлення через телефон, інтернет і в масках підвозимо людям під браму. Переживаємо і за себе, і за людей. Чималі витрати на доставку, багато зусиль, а ще боїшся, щоб не оштрафували… Але ж гріх викинути урожай! До того ж, люди хочуть домашніх овочів, а не магазинних, «нашпиговані» хімією. Усю зиму купували в магазині, а навесні хочуть від бабці з базару. У нас вдома хоч і невеликі обсяги городини, але намучились, щоб реалізувати. В одній теплиці виростили зелену цибулю, редиску, руколу, кріп. Дивом зуміли все продати до Великодня, лише трохи цибулі пропало. Мій телефон не вмовкав — люди хотіли купити, але за пучком зеленини, звісно, ніхто не приїде до нас, доводились розвозити. В іншій теплиці у нас — розсада квітів, капусти, помідорів, перцю, баклажанів, селери. Розсаду капусти вже продаємо, а помідори і перець — через тиждень. Допомагають мені в усьому рідні. Колись я їздила за кордон на заробітки, але вирішила на своїй землі працювати. Дуже шкода фермерів, які через карантин зазнали колосальних збитків, бо знаю, яка це важка праця. Усі ми з нетерпінням чекаємо відкриття ринків, щоб спокійно вийти зі своєю тепличною продукцією.
