Рішення Кременецької районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про введення режиму заборони в’їзду та виїзду (входу та виходу) на території міста Почаїв спровокувало багато дискусій щодо його законності. Відтак перший заступник голови Кременецької райдержадміністрації В’ячеслав Онишкевич пояснив усі юридичні тонкощі, з яких виходили члени комісії, приймаючи таке рішення.
[ads-post]"Один з найпопулярніших аргументів щодо незаконності введеного обмеження свободи пересування - обмеження конституційних прав і свобод людини можуть встановлюватися виключно в умовах воєнного або надзвичайного стану. Таке твердження є безпідставним, оскільки обмеження свободи пересування може бути передбачене законом безвідносно до введення надзвичайного чи воєнного стану.Так, частина 1 статті 64 Конституції України передбачає, що права та свободи можуть бути обмежені у випадках, передбачених нею. Відповідно до статті 33 Конституції свобода пересування може бути обмежена законом. Стаття 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає перелік випадків, за яких свободу пересування може бути обмежено.
Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено:у прикордонній смузі;на територіях військових об’єктів;у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;на приватних земельних ділянках;на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;на тимчасово окупованих територіях. Отже, згадане вище рішення комісії ґрунтується на положенні ст.. 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", згідно з яким свобода пересування може бути обмежена на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.Варто зауважити, що частиною 5 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Крім того у статті 30 цього ж Закону зазначено, що на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається, зокрема, право:- установлювати особливий режим в’їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;- створювати на в’їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.
Поряд з цим статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, що ратифікований Законом N 475/97-ВР від 17.07.97, гарантовано свободу пересування та зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Водночас пунктами 3, 4 цієї статті передбачено, що на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві", – підкреслив Онушкевич.
Отже, прийняте рішення, яке стало предметом багатьох дискусій, є повністю законним, необхідним для застосування в епідеміологічній ситуації, яка склалася у м. Почаїв, та покликане забезпечити захист здоров’я мешканців міста та району. Встановлене тимчасове обмеження свободи пересування повністю виправдане суспільними інтересами в демократичному суспільстві", – підкреслив Онишкевич.
