[ads-post]Водій, який смертельно травмував пенсіонера, не зупинився на місці ДТП. Проте вже ввечері того дня зателефонував у поліцію і зізнався у скоєному. Чоловік повідомив, що причетний до автопригоди, пояснив, що злякався, тому втік. Підозрюваний — мешканець Рівненщини 1985 року народження. Водій каже, що було темно, а пішохід раптово вийшов на дорогу за межами пішохідного переходу і вдарився об праве дзеркало автомобіля. Про те, що пішохід помер, він дізнався через соціальні мережі.
— Ми їхали на роботу перед 9-ою годиною ранку, тіло односельчанина лежало на асфальті накрите, — повідомила секретар Білокриницької сільської ради Алла Бордійчук. — Він ішов перед 7-ою годиною, тоді ще було сіро. Мабуть, хотів у тому місці перейти дорогу, бо амбулаторія з протилежного боку. Побачила пенсіонера на дорозі односельчанка, яка поспішала на зупинку, щоб добратися на роботу в Дубно. Викликала швидку, поліцію. Правоохоронці вилучили записи відеокамер, шукали водія. Аварія сталася на міжнародній трасі, там їде багато транспорту. У тому місці дорога освітлюється, але поруч — небезпечний поворот. Коли раніше були ями, то автомобілі їхали повільніше, а тепер гарна дорога, тож мчать, не завжди можуть вчасно пригальмувати. Навіть біля сільської ради, де є пішохідний перехід, важко перейти. На тій ділянці дороги часто стаються аварії. У травні 2014-го там загинула молода жінка, яка впала зі скутера.
Пенсіонера поховали у рідному селі. На похорон прийшли багато людей, а також приїхали рідні водія, який причетний до аварії.
— Водій сам зателефонував до поліції, зізнався у всьому, — зітхає онучка загиблого Надія. — Каже, нібито перед ним їхала фура, він не помітив дідуся і зачепив дзеркалом. А дідусь наш був кволий, не мав рухливості після інсульту. Невідомо, чи все так було насправді, але ми втратили дорогу людину. Добре, що водій вчинив по совісті, бо це і для нього великий стрес. Не дай, Боже, комусь таке пережити. Водій каже, що побачив в інтернеті інформацію, що розшукують бус, який проїжджав і збив старенького, тож зрозумів, що сталося фатальне. «Це я проїжджав», — зізнався. На похорон дідуся приїжджали дружина водія з батьком. Треба мати велику силу волі, щоб насмілитись прийти до потерпілих, адже вони не знали, як ми відреагуємо. Ми навіть не знали, хто це прийшов, поки вона не почала плакати. Я думала, що це якась дідусева похресниця. «Простіть!» — благала вона. Тоді все зрозуміли… Дідусь проходив курс лікування після інсульту, щодня мав крапельниці. Домовився з медсестрою на 7-ому годину ранку, щоб скоріше повернутися додому, погодувати коня, поратись біля хати. Дуже сумно, що така прикрість сталася з дідусем…
