Смертельна аварія біля Кременця: за кермом – п’яний працівник поліції…

Нова

Смертельна аварія викликала чималий резонанс на Кременеччині. На місці ДТП зібралося багато людей, наполягали, щоб поліція затримала водія, а нині вимагають справедливого розслідування.[ads-post]Вільнонайманий працівник Кременецького відділу поліції-провідний інспектор сектора логістики і матеріально-технічного забезпечення Андрій Ніколаєв у нетверезому стані збив автомобілем на смерть 49-річного Петра Магденка і сильно травмував його дружину Катерину. Того фатального вечора 12 лютого, близько 19-ої години, подружжя прямувало з Кременця до свого села Сапанів. На околиці Великих Млинівців, за кілька кроків до автобусної зупинки, їх збив автомобіль Mercedes. За кермом іномарки був добре знаний в районі «добродій» Ніколаєв, який багато років очолював місцеву податкову поліцію, а останнім часом працював у райвідділі поліції.
Смертельна аварія викликала чималий резонанс на Кременеччині. На місці ДТП зібралося багато людей, наполягали, щоб поліція затримала водія, а нині вимагають справедливого розслідування. Рідні потерпілих хвилюються, щоб справу не «зам’яли», зважаючи на зв’язки Ніколаєва у правоохоронних органах. Відомо також, що його донька була слідчою райвідділу поліції, а нині працює в Управлінні забезпечення прав людини НПУ. Дружина водія обіймає посаду начальника відділу управління персоналом Кременецької РДА. Рідні Ніколаєва, за словами потерпілої родини, наразі намагаються примиритися, взялися оплачувати лікування пані Катерини.

Зловила за штанину і благала рятувати…

Катерина і Петро багато років їздили на заробітки за кордон, ставили на ноги трьох доньок — Любу, Інну і Надію. Два останніх місяці були вдома, зробили собі «відпустку», бо народився перший онук Юліан — безмежно раділи! 25 лютого Петрові виповнилося б 49 років, Катерині нині — 50. У день трагедії вони провідували літніх родичів у Почаєві. Приїхали автобусом до цукрового заводу в Кременці, а далі попрямували пішки додому. Відстань звідти до їхнього села — близько семи кілометрів. Пройшли зовсім мало…

— Ми приголомшені тим, що сталося… Зараз чекаю біля моргу на тіло Петра. Катя — у важкому стані в реанімації,  — розповіла «НОВІЙ…» сестра потерпілої Світлана наступного дня після аварії. — Ніколаєв — із сусіднього села Іква. Добре знаємо цю родину. Його дружина вчителювала у нашій школі. Після того страшного удару Катя впізнала водія. Коли він підійшов до неї, схопила його за штанину і благала викликати швидку, бо не могла поворухнутися. У сестри подвійний перелом хребта, грудної клітки, прокусила язик… Катя при свідомості, пам’ятає, як все сталося. Вони з Петром доходили до зупинки, там саме під’їхав автобус. Сестра хотіла підбігти, але чоловік зупинив її. «Давай пройдемось — така гарна погода», — запропонував. Автобус був від них за кілька метрів. І вони не сіли… Пройшли ще кілька кроків узбіччям, як ззаду їх вдарив на швидкості автомобіль. «Мене двічі перекрутило в повітрі, Петра кинуло в протилежний бік…» — згадує ту страшну мить Катя. Навпроти місця ДТП — магазин «Гурманчик», який добре освітлюється, біля дороги — ліхтарі. Як водій міг не бачити їх?! Катю закинуло за узбіччя в болото. Розказує, що розплющила очі і побачила Петра на іншому боці. Голова його була на асфальті, ноги зігнуті… Ніколаєв вийшов з автомобіля, глянув на них. З ним був ще один хлопчина — не знаю, чи пасажир, чи підійшов звідкись. «Дивися до неї, бо той ще гірший…» — сказав хлопець. Ніколаєв підійшов до Каті, але замість надати їй бодай якусь допомогу, взявся до когось телефонувати. «Я попав… Якихось алкашів збив…» — сказав у слухавку. «Рятуй мене! Виклич швидку… Знаю тебе, а ти — мене», — благала Катя, схопивши водія за штанину. Але це не зачепило його — відмахнувся і пішов до автомобіля…

Драгер показав 2,6 (!) проміле

Андрій Ніколаєв так і не викликав лікарів. Петро помер на місці аварії. А Катерину згодом забрала швидка допомога і доправила до районної лікарні. Потерпіла знайшла свій телефон, навпомацки натиснула на кнопку і потрапила до подруги — з якою було останнє з’єднання у реєстрі дзвінків.

— Водій не думав надавати допомогу, — обурюється Світлана. — Катя зателефонувала до подруги, сказала, що сталося, просила про допомогу. Подруга набрала до власника «Гурманчика» — той миттю вибіг на дорогу. Нам теж дали знати… Власник магазину витяг Катю з болота, постелив під неї фуфайку, викликав швидку. Коли я приїхала, сестру вже забрали до лікарі. Петро лежав у калюжі крові… Водія забрала поліція. Дивує, що поки чекали слідчих, автомобіль від’їхав, тіло шваґра перетягли на інше місце. Зібралося багато людей. Я поїхала до лікарні. Сестру везли в реанімацію…

Скоріше від пані Світлани на місце аварії приїхав сват потерпілих Юрій Подоляк. Власне він проконтролював, як перевіряли водія на стан алкогольного сп’яніння. Був присутній у поліклініці під час забору крові в Андрія Ніколаєва, бачив, як той пройшов драгер, зняв усе це на відео.

— За 15-20 хвилин після ДТП я вже був там, — розповідає Юрій. —  Водія поліція повезла в поліклініку. Я поїхав за ними. Чекав ще в приймальні десь десять хвилин, де возили водія — невідомо. Мені дозволили бути присутнім під час процедури. Ніколаєв не постраждав під час аварії. Був п’яний — ледве тримався на ногах. Я все фільмував у поліклініці. Майже пів години медсестра брала кров. Потім сказали, що все задокументували. «Звідки ми будемо знати, який вміст алкоголю в крові Ніколаєва? А якщо ви завтра підміните кров?» — обурився я. Правоохоронці ще раз запитали водія, чи погоджується пройти драгер. Відмовився. Це мене ще більше розлютило! Людина загинула, а він відмовляється… Я вже не підбирав слів… Водій погодився. Драгер показав 2,6 (!) проміле. Це ступінь сильного сп’яніння! Ніколаєв більше ні слова не промовив. Начальник районного відділу поліції запевнив мене, що буде чесне розслідування. Знаю, що водія забрали у карцер, триматимуть за ґратами. Він винен, бо сів нетверезий за кермо. Не знаю, чи правда, але кажуть, що це вже друга смертельна аварія у Ніколаєва.

«Заради пам’яті чоловіка буду жити!»

Минулої п’ятниці, 14 лютого, Петра поховали. Катерину лікарі не відпустили попрощатися через її стан здоров’я. Потерпілій не відразу повідомили, що чоловік загинув, побоювалися, як сприйме страшну звістку.

— Я мала сказати Каті, що чоловік неживий, — зітхає сестра потерпілої. —  Коли мені дозволили зайти в реанімацію, якийсь час я брехала, що Петра забрали в поліцію. «Ти не хочеш казати, бо його повезли до Тернополя в лікарню? Він у важкому стані?» — запитала. «Все добре…» — брехала я. Але довелося зізнатися, щоб запитати, де поховати — виконати її волю. Каті вкололи заспокійливе, і я сказала. Сестра розплакалася… Потім замовкла. «Плач, не мовчи…» — радила я їй, щоб полегшало. «Петро казав, що йому снився мій тато. Прийшов, подивився і пішов. Попереджав…» — пригадала Катя. Сестра до останнього вірила, що Петра врятують. Нині ставимо її на ноги. Вночі після аварії до нас приїжджала дружина Ніколаєва з донькою і зятем. Запропонували гроші на похорон. Жінка плакала, просила пробачення. «Це не відкупне. Буде сидіти…» — казала. Звісно, що вона не відповідає за дії чоловіка, так само й діти. Інша їхня донька працює в лікарні, приходить до Каті, купує ліки. Ніколаєв сам винен! Сів нетверезий за кермо, а ще він носить окуляри — недобачає. «Бог з палицею не приходить! Догрався…» — кажуть люди. Розповідають, що він не одну людину образив. Хай Бог боронить комусь опинитися на нашому місці і на їхньому. Катя дуже лиха на водія. «Не прощу! — каже. — Я просила викликати швидку, а він відмахнувся…» Наших із Катрусею батьків уже нема, важко переживає втрату Петра його 80-річна мати. Доглядаю за старенькою. Ми, дві сестри, вийшли заміж за двох братів. Катя працювала на тютюновій фабриці, на консервному заводі, у жнива — на зерні, а понад 20 років їздила з чоловіком на заробітки. Підросли діти, дочекалися онука, було лише жити й радіти…

— Днями маму перевели в хірургію, — розповіла донька потерпілої Люба. — Важко нам усім… Тато лежав прикритий на асфальті — я впізнала по чоботі… Мені не дозволили підійти до нього. У день похорону мамине серце розривалося… Вона дуже любила батька. Каже, що він врятував її, взявши весь удар на себе. «Заради нього буду жити!» — постановила собі.  Хочемо, щоб водія справедливо покарали. Шкода його родину, бо вони не винні за його безвідповідальність. Буває різне на дорозі, але п’яний водій — це потенційний вбивця. Чому невинні люди повинні через когось гинути?!