[ads-post]
Як інформує “Вісник“, у бабусі світла голова, ясна пам’ять, усмішка не сходить з її обличчя. Уже зовсім не бачить.
Згадувати минуле допомагає дочка Ольга, яка зараз доглядає стареньку маму. Розповідає, що скільки себе пам’ятає, стільки батьки ходили до церкви, яка не закривалася у Городньому навіть у радянські часи, разом співали у хорі. Їх не переслідувала ні влада, ні керівництво колгоспу. Лише викликали на бесіду, якщо замість школи вели семеро дітей на свято до храму.
Чи то їхні молитви, чи Господь дав якийсь знак, а пів століття тому у хаті Сухецьких сталося диво – оновилася старовинна ікона Петра і Павла, яку ще бабуся Ганни Павлівни принесла з Почаєва. У хаті батюшка відправив Службу і забрав образ до церкви. А наступного дня до Сухецьких заявилися енкаведисти.
“Я була готова вмерти за ікону, дуже переживала, щоб нашому батюшці нічого не зробили, але, слава Богу, обійшлося”, – схвильовано згадує бабуся.
У церковному хорі вона співала до 90 літ! А коли у Городньому збудували монастир, просилася у хор і до монахинь. Навіть цього літа два місяці жила в чернечій обителі – і все для того, щоб не пропустити жодної Служби Божої, які правляться там щодня.
Бабуся стала сенсацією на всю Україну, коли у 92 роки вирушила в паломницький хід до Почаєва. Нікого не питаючись, поїхала до Ковеля і пристала до вірян, які вже з цього міста цілих сім днів пішки добиралися до святого місця. Тричі побувала у паломницькому ході до Почаєва. Діти навіть не стримували свою стареньку маму.
У старенькій хатинці нема телевізора. Як роз’їхалися світами діти – в Москву, Полтаву, Кривий Ріг, Ковель, – він “відпочиває” в кутку на шафі. Замість нього у крихітній кімнатці іконостас, де бабуся зібрала родинні образи. До них щовечора і молиться.
