Кременецька школа мистецтв імені Михайла Вериківського розташована у пам’ятці архітектури місцевого значення. Красивий будинок спорудили у другій половині XІX століття як приватну резиденцію. Під час першої світової тут працював госпіталь, далі – повітова лікарня.[ads-post]
У 1939 році споруду передали під музичну школу, яка в радянські часи була однією з найкращих в області. Особливо вражав великий зал, такого не мав жоден навчальний заклад.
Вона і зараз одна з найбільших, тут навчається 407 учнів. Утім, третій рік заняття відбуваються по різних загальноосвітніх школах, у Кременецькій гуманітарній академії і навіть у вчителів вдома. Ми спробували розібратися, чому у школі не можуть закінчити ремонт, розпочатий у 2017 році.
80-річний ювілей вчителям і учням святкувати ніде
Історія з реставрацією навчального закладу триває з 2008 року. Тоді вперше заговорили про аварійний стан школи, приміщення потребувало заміни покрівлі. Гроші виділили у липні 2008 року, а вже за кілька місяців вони закінчились. Відтоді школа стояла руїною, стіни вкривалися грибком, через забитий септик періодично підтоплювали з сусіднього будинку. З того часу експлуатували тільки половину школи.
– У 2017 році відновили фінансування, школу вивели зі стану аварійності, зробили нормальне перекриття і накриття, – розповідає директор навчального закладу Михайло Заник. – Але майже пів школи залишилося невідремонтованою, залишилися внутрішні роботи з оздоблення залу і навчальних класів.
Не відремонтували поки фасад приміщення, територію навколо, підпірну стінку і ще багато з того, що обіцяли у тендерній пропозиції.
– У цьому році школа святкує 80-річний ювілей, – додає Михайло Заник. – Хотілося, щоб ми вже не ходили по тих орендованих приміщеннях, а відсвяткували ювілей в оновленій школі.
Зараз уроки відбуваються у різних загальноосвітніх школах, гуманітарній академії або й взагалі вдома у вчителів. Буває, що сольфеджіо у третій школі, а спеціальність в академії, об’єкти розташовані на значній відстані один від одного, відтак дітям і батькам дуже незручно. Це триває третій рік.
Історія тендеру
У Кременецько-Почаївскому ДІАЗі, якому належить приміщення, порахували, що на ремонтно-реставраційні роботи будівлі музичної школи з ремонтом надвірної будівлі по вулиці Шевченка, 16 у Кременці потрібно 10 346 984,00 гривень. Пропозицію виставили на тендер 12 липня 2017 року.
У тендері, який відбувся 31 липня, взяли участь три претенденти – тернопільські підприємства ПМП “ВАМС” і “Фірма АРЕС”, а також Кременецька фірма – ТОВ Обрій ЛТД. Остання й стала переможцем, позаяк запропонувала найменшу суму, за яку можна зробити усі необхідні роботи – 8 990 000 грн.
Попри скарги конкурентів, мовляв, учасник тендеру не надав усіх необхідних документів, 28 серпня 2017 року із підрядником уклали угоду, в якій йшлося, що роботи мають закінчити до кінця року.
Вже наступного дня замовник із підрядником зрозуміли, що за 4 місяці обсяг робіт виконати нереально і уклали додаткову угоду, в якій був новий термін виконання робіт – до 31 грудня 2018 року.
За даними пошуково-аналітичної системи 007 з жовтня по грудень 2017 року через казначейство на рахунок Кременецько-Почаївського ДІАЗу пройшло 5 транзакцій на загальну суму 4 038 тис. грн. А 19 грудня 2018 року ще один транш у сумі – 1 177 914 грн.
3 грудня 2018 року замовник і підприємець укладають ще одну, вже третю угоду, де термін виконання робіт знову відкладається, цього разу до 31 грудня 2019 року.
До кінця року залишається заледве місяць, тож чекаємо ще однієї угоди, вже четвертої. Бо понад 3700 тис. із потрібної суми не освоєні. І не тому, що підрядник не зміг, а тому, що Міністерство культури не виділило наступний транш.
В якому стані школа зараз
На сайті Кременецької міської ради у публікації від 27.09.2019 р. читаємо: “Завдячуючи численним зверненням, перемовинам, проханням, десяткам поїздок до Києва та особистих зустрічей міського голови Кременця Олексія Ковальчука з міністром культури, прохання про допомогу таки було почуте, перші кошти на ремонт центральної частини школи, що перебувала у найгіршому стані, виділили. Безпосередньо до процесу долучився й народний депутат Михайло Головко, якому за сприяння дякують і міська рада, і кременчани”.
Робіт у школі справді зробили чимало: перекрили дах і очистили стіни від грибка, відремонтували класи, замінили вікна і двері, підлогу і стелю, стіни і сходи, освітлення, провели опалення, каналізацію та інші комунікації.
Якщо ви були там, то бачили, що левова частина роботи зроблена, залишилися тільки облицювальні роботи фасаду і ремонт великого залу, – каже міський голова Кременця Олексій Ковальчук.
Однак прийняти дітей, як запевняв взимку підрядник в одній із публікацій, школа не готова була не те, що навесні, а й досі.
Просили підтримки у депутатів і чиновників
Ми відслідкували тему у пресі та офіційних сайтах органів влади. У 2017 році закладом зацікавився голова обласної держадміністрації Степан Барна. Він особисто обстежив дах будівлі та хід виконання робіт. 13 листопада на офіційному сайті Тернопільської ОДА з’явилося детальне повідомлення про відвідини об’єкту головою.
– Я особисто ходив, з Нищуком зустрічався, і вони дозовано виділяли фінансування, – говорить Степан Барна. – Ми не могли фінансувати об’єкт з Фонду регіонального розвитку, бо він у власності ДІАЗу, це можливо було тільки за допомогою прямої субвенції. Потім помінялася влада, політика інша, міністр культури не бачить перспективи це все фінансувати.
На іншому ресурсі у публікації за 05.11.2018 року знаходимо дані про те, що 2 листопада Кременецька міська рада отримала необхідну суму коштів для проведення ремонтних робіт. Відбулося це за сприяння народного обранця Михайла Головка.
Однак Кременецька міська рада не могла отримати кошти на проведення робіт, оскільки школа хоч і є комунальною власністю міста, саме приміщення перебуває на балансі у Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ). Ця установа є замовником усіх ремонтних робіт у навчальному закладі і фінансування відбувається тільки через ДІАЗ. А міська влада при усьому бажанні не може проводити жодних бюджетних трансферів на ремонт приміщення.
– Я можу тільки звертатися, просити, як ми й раніше робили, – до Мінкульту, до депутата, бо ми не можемо виділити ні копійки на ремонт приміщення, – говорить міський голова Кременця Олексій Ковальчук. – Приміщення у власності Державного історико-архітектурного заповідника. По мірі можливості ми виділяємо гроші – і котельні, і забори, і каналізація, і водовідведення – те, що від нас залежить. А зараз помінялася влада, треба їхати і стукати, щоб включили як незавершений об’єкт, мусимо його добити.
Міський голова каже, поки до нової влади не зверталися. Директор Кременецької школи мистецтв Михайло Заник звернувся до чинного депутата по округу Ігоря Василіва з надією, що 5 мільйонів, яких не вистачає, таки надійдуть.
– Ситуація ускладнюється тим фактом, що будівля, в якій знаходиться школа, є історичною пам’яткою, перебуває у державній власності і знаходиться в управлінні Міністерства культури, – коментує Ігор Василів. – Ми вивчаємо ситуацію із тендером на ремонт школи і готуємо відповідні звернення до органів, які уповноважені управляти державним майном, зокрема і будівлею школи, аби вони сприяли завершенню ремонтних робіт. В подальшому, можливо, є сенс ставити питання передачі будівлі школи у власність територіальної громади міста Кременець, адже в громаді є значно більше можливостей у пошуку фінансових ресурсів для утримання будівлі школи і створення там усіх необхідних умов для занять.
ДІАЗ чи міська рада?
Директора Кременецько-Почаївського ДІАЗу Вадима Микулича під час дзвінка застаємо за актуальним заняттям.
– Сиджу набираю лист до Міністерства, може, виділять кошти, – говорить директор Кременецько-Почаївського ДІАЗу Вадим Микулич. – Конкретної суми не прошу, а стільки, скільки дадуть і скільки зможу освоїти. Цей лист – остання надія цього року. Може, дадуть те, що буду просити, а може, ноль. Не від мене залежить. Ми зробили купу робіт.
За словами Вадима Микулича, освоїли понад 5 мільйонів гривень, на решту залишається тільки сподіватися. Директор ДІАЗу додає, що найкраща допомога школі – не заважати і не звертатися до всіх підряд. На запитання про те, скільки ж не вистачає школі мистецтв на ремонт, пан Микулич виправляє журналістку: “Не школі, а ДІАЗу”.
Міський голова Кременця Олексій Ковальчук каже, свого часу піднімали питання про передання споруди на баланс міської громади, однак у Мінкульті на це дивилися скептично і навіть не хотіли починати розмову.
На мою думку, це нормальний варіант, – говорить Олексій Ковальчук. – Бо в нас є не тільки ця школа на балансі ДІАЗу, у нас є друга школа, перша школа, за які ми платимо ДІАЗу невідомо за що, є будинки-близнюки. На жаль, поки нас не слухали, а до теперішньої влади ми ще не зверталися. Ми в підвішеному стані, поки не закінчиться процес об’єднання громад.
Очільник міської ради обіцяє врахувати це питання, приймаючи міський бюджет, але наразі виділити кошти не те, що не має змоги, а не має права. На закінчення ремонту, за словами директора школи мистецтв Михайла Заника, бракує близько 5-ти мільйонів гривень. За тендером не освоїли понад 3700 тис. грн. Не готові не тільки зал і фасад. Не зроблений благоустрій навколо навчального закладу, не відремонтована підпірна стінка та інші речі, передбачені у тендерній угоді.
Щоб розставити усі крапки над “і” та з’ясувати, чи має тривалий ремонт шанс на закінчення, ми надіслали інформаційний запит у Міністерство культури України. Щойно отримаємо відповідь – опублікуємо.
