Мирні воїни. Таких на Майдані було багато. Бібліотекарі, листоноші, медики. Серед них і Олеся Жуковська із Кременця. Чи жаліють вони про те, що відбулося? Що сказали кореспондентам, коли їх про це запитали? Як змінилося життя морних воїнів майдану
[ads-post]
Медик-волонтер із Кременця Олеся Жуковська:
– Ані тоді, на Майдані, коли я писала твіт про те, що вмираю, ані пізніше – я не жаліла і не розчаровувалася у тому, що відбулося. Після того, як у мене вистрілили, я десятки разів вже давала інтерв’ю на тому самому місці, де в мене вистрілили. І мені це не боліло, я не настільки сентиментальна.
Я десятки разів вже давала інтерв’ю на тому самому місці, де в мене вистрілили
Я не мала жалю, що ми розвиваємося не так швидко. Я завжди розуміла, що на зміни потрібний час. Ми встояли у війні, відірвалися від Росії, визначилися із майбутнім. І це вже багато.
І я не сумнівалася, що ми все робили правильно
Єдина засторога: чула – теперішня влада хоче призупинити розслідування розстрілів на Майдані, і це звісно вдарить по нас всіх!
Чи вплинув Майдан на моє життя? Змінив його? Звісно. Я дівчина зі скромної родини, з маленького містечка. Тож після медичного училища я навіть не мріяла про вищу освіту.
Не буду обманювати: те, що відбулося, воно дуже розширило для мене можливості. Я стала відомою, побачила світ, мала запрошення на цікаві заходи. Мої друзі почали казати мені, що після медичного училища можна вступати на другий курс медичного університету – і переконували мене, що це реально. І я вступила у інститут Богомольця.
Після поранення – люди зазвичай мають посттравматичні синдроми. У мене його не було, позаяк я була оточена і підтримкою, й любов’ю.
У сюжеті журналістам "Сніданку з 1+1" Олеся розповіла, яким було життя "до" і що в її житті сталося "після" Революції Гідності.
