Анна Ротенберг народилася 5 квітня 1902 року як Анна Горнфельд у Кременці,Волинської області на північному заході України (тоді частина Російської імперії). Її родина була єврейського походження, батько торгував швейними машинами та велосипедами. Анна отримала ранні уроки фортепіано і вже в шість років була надзвичайно талановитою дитиною. У 1913 році вона отримала стипендію і була прийнята до класу фортепіано проф. Гелевієда в консерваторії в Санкт-Петербурзі. Хоча лише одинадцять років, вона вивчала не тільки фортепіано, але й гармонію, теорію музики, сольфеджіо та так звані гуманістичні предмети та закінчила загальноосвітню середню школу. У 1917 році вона переїхала до консерваторії в Москві до професора Олександра Голденвайзера. Тут вона склала іспит на вчителя фортепіано через два роки. З 1920 по 1923 рік вона була викладачем фортепіано в музичній школі у Львові, яка на той час належала Польщі. Там вона також виступала піаністкою концерту під своїм іменем народження (PlohnA 1936 , p. 20), серед інших з Варшавською філармонією під Йосифом Озимінським. Аби вдосконалити себе як піаністка, вона пішла до професора Лева Сірота , який викладав частково у Відні, частково у Львові. Незабаром вона стала педагогічним помічником Сіроти. Її перевагу як в класі, так і в її власних виступах відігравали такі композитори, як Шопен, Рахманінов, Скрябін, Бах і Бетховен, – пише Kremenicer Łeben Kremenicer ŁebenKremenez Umland bis1939.
[ads-post]
У 1927 році вона вийшла заміж у Бориславі, за промисловця Юліана Ротенберга. З того часу вона виступала як Анна Ротенберг і могла продовжити свою кар’єру як затребуваний викладач фортепіано, а також як піаністка з концертами. У 1929 році народився син Юрек. Вторгнення нацистів у червні 1941 р. Зруйнувало всі їхні плани. Ротенберг була під примусовою працею як прибиральниця і отримала заборонення працювати за спеціальністю. Однак таємно вона продовжувала давати уроки з фортепіано польським студентам, за що була нагороджена їжею. За те, що вона вижила разом із сином – її чоловік помер у 1934 році, – їй було завдячувати особі на ім’я – Бертольд Бейц. Промисловець Бейц, який займав посаду голови Фонду Альфреда Круппа фон Болена і Хальбаха з 1960-х до його смерті в 2013 році, був відправлений до Борислава в 1941 році як молодий чоловік, де він відповідав за видобуток нафти. Бейц запевнив, що сотні євреїв із СС прийшли в безпеку, надавши їм робочі картки і відшкодувавши їх як робітників для нібито виготовлення озброєнь, критично важливих для війни. Син Анни Ротенберг, дванадцятирічний Юрек, дописав собі додаткових чотири роки , щоб він міг приєднатися до робітників.
Після звільнення Ротенберг працювала викладачем фортепіано в Дрогобичі та Бориславі, де керувала місцевою музичною школою. З 1946-1950 рр. Вона працювала в консерваторіях у Вальденбурзі в Сілезії (Валбжих) та Вроцлаві (Вроцлав). У 1950 році вона переїхала з сином до Хайфи, Ізраїль, де 27 років викладала в місцевій консерваторії. Навіть будучи пенсіонеркою, вона продовжувала давати приватні уроки фортепіано. Вона померла в Хайфі в грудні 1995 року.
18 квітня 2013 року в “Süddeutsche Zeitung” з’явився звіт про недавнє возз’єднання Юрека Ротенберга з його рятівником Бертольдом Бейц. Приводом стала передача фортепіано, на якій мати Юрека, Анна Ротенберг, грала кожен день, починаючи з її Бориславських років, а також використовувала їх у Хайфі, в Ессен, де, як спогад і на честь Бейца, “праведник серед народів”,84-річний Юрек Ротенберг приїхав до Ессену, щоб передати фортепіано, і де врятований і рятувальник знову зустрілися через 70 років.
