А бродити по лісу, милуючись неймовірною палітрою фарб (можна фільм знімати про 50 відтінків жовтогарячого), вдихаючи пряний грибний аромат і з завмиранням серця очікуючи радісної зустрічі з солідними білими і зграйками їх молоденьких родичів“Пахне грибами” – ця фраза тішить слух усіх грибників… Щож, маємо привід порадіти: сезон осіннього «тихого полювання» на Тернопіллі розпочато!
[ads-post]
«Грибник, як і сапер, помиляється один раз»
Якщо гриби — це царство, то кременчанин Олексій Радчук — без перебільшення, грибний король :)! Про улюблене хобі чоловік знає усе: і де шукати та коли збирати (повірте, йому під силу знайти гриби навіть… у снігу!), і які екзотичні види можна у їжу вживати, і корисні властивості тих чи інших видів грибів, і, звісно ж, найсмачніші рецепти їх приготування…
— «Тихе полювання» мене вабило ще з дитинства, — розповідає пан Олексій. — Батько йшов до лісу по ягоди-гриби і мене, малого, з собою брав. Ягоди — оту дрібноту, я збирати не люблю, а от грибництвом захопився… Що для мене «грибалка»? Насамперед — азарт! Усі, хто йдуть в ліс по гриби, йдуть за азартом і за задоволенням, адже збирати гриби — одне задоволення, а готувати їсти їх — друге, от тільки ж якби ще хтось почистив… (Сміється, — авт.)
Бувало, під час «тихого полювання» так захоплюся, що і до двадцяти кілометрів за день намотаю. Усі грибні місця біля Кременця і в околицях уже вивчив. Мені цікаво знаходити оригінальні, «немасові» гриби, про які дехто, мабуть, і не чув. Люди знають білі гриби, підберезники, опеньки, маслюки — і їх збирають та їдять. А мені подобається, так би мовити, «екзотика», адже в наших лісах є ще багато цікавих і красивих грибів, і головне — їстівних… Люблю знаходити особливі, небачені у наших краях гриби. Або, наприклад, якщо і збирати звичні гриби, то у… незвичний час! Наприклад, торік наприкінці грудня я збирав опеньки під… ковдрою снігу! Причому зібрав не мало не багато, а аж кілограм опеньків, а відео, де я дістаю їх з-під снігової шапки, просто-таки розлетілося інтернетом! Це був унікальний досвід. Зимові опеньки доволі морозостійкі, і якщо немає чималих «мінусів», вони можуть тішити нас досить довго, головне — знати місця. Так що я «грибалки» не зрікаюся навіть узимку. А ще зимові опеньки дуже корисні, містять багато амінокислот і корисних речовин, які, наприклад, навіть можуть боротися з онкологією. До слова, чимало грибів, які ростуть на Кременеччині (їх часто не прийнято збирати, але насправді їх можна як вживати у їжу, так і робити з них ліки), містять корисні речовини, які можуть бути профілактикою, а в деяких випадках навіть лікуванням раку. Та й узагалі гриби — незвичайні організми з найдивнішим життєвим циклом, унікальний вид, який учені і донині не знають, як і куди класифікувати — до тварин чи до рослин, тому і виділили їм ціле окреме царство…
Мені цікаві різноманітні гриби, я люблю відкривати-знаходити щось нове і з задоволенням ділюся своїми знахідками з іншими. Наприклад, про звичайні опеньки усі знають, а як щодо їх… «монаршої» родини? Так звані королівські опеньки, або ж, мовою науки, лоскутка золотиста, — це їстівний гриб, причому ду-у-уже смачнючий! На Кременеччині його можна багато де знайти, і коли я викладав в інтернет фото та відео з цими грибами, мені потім багато людей писали, перепитували — скажіть, а його справді можна їсти? Так, кажу, беріть до кошика і не пошкодуєте! За умови, що це точно саме ті гриби… Бо ж головне правило грибника таке: «Не впевнений — не бери!» Знаєте, як жартують: «Грибники, як сапери, помиляються лише один раз…»
Кулінарні обов’язки з приготування грибної смакоти ми з дружиною ділимо так: традиційні, «звичні» гриби, я залишаю їй – смажити, тушкувати, соління-маринування чи неймовірно смачну грибну ікру, а от «екзотика» — це вже моя «парафія»… (Сміється, — авт.) Наприклад, є такий дуже оригінальний зовні та за своїми властивостями гриб строчок гігантський. Цієї весни я в лісі справжнього гіганта знайшов! Це доволі суперечливий гриб, з ним треба бути обережним, але ми з сім’єю його їмо… Якщо правильно приготувати, це буде дуже смачно! І дружина, і син знають, що я — грибник зі стажем і мені довіряють і сміливо їдять усе приготоване мною. Проте навіть досвідченим грибникам обережність не завадить: у багатьох їстівних грибів є двійники, які можуть бути навіть смертельними. Так, у Кременецьких горах є шампіньйон перелісковий, який можна легко сплутати з блідою поганкою.
Нині «наймасовіший» гриб — це опеньки, але до них треба знати місця. Наразі там, де я ходжу на «грибалку», грибниці сильно постраждали від посухи і опеньків немає. А були місця, де їх можна косити косою!.. Я помітив, що за останніх кілька років так звана «грибна хвиля», яка завжди починалася восени, трохи змістилася у часі і на Кременеччині починається уже тепер, у середині жовтня. Оця осіння хвиля — традиційно найщедріша, адже у лісі можна знайти майже всі улюблені багатьма білі гриби, підберезники, бабки, рижики (до речі, вони містять в собі речовини, які вбивають туберкульозну паличку), волнушки… Що до моїх «рекордних» грибних уловів — так, я знаю кілька місць, де дерево обростає грибами буквально в людський зріст і з нього можна зібрати кілька кілограмів опеньків, причому навіть взимку. Проте мене тішать не так величезні обсяги зібраного, як рідкісні та незвичайні гриби. Важлива не кількість, а, так би мовити, якість…
