Цікавий екскурс в історію Кременця.
До революції Кременеччина являла собою:• Окремий Кременецький повіт у складі Волинської губернії із 16 волостями.
• На 1917 рік у повіті мешкало 219 934 мешканці, а у місті 17 704.
• Українське село та різночинне в національному відношенні повітове місто – українці, росіяни, поляки, євреї.
• Відсутність розвинутої промисловості та збереження кустарного виробництва.
• Наявність великих поміщицьких землеволодінь та селянське безземелля і малоземелля.
• В ході першої світової війни значна частина населення західної сторони повіту була примусово виселена російською владою на територію катеринославської та Таврійської губерній, звідки повернулися наприкінці 1916 року.
• Майже рік(1915 – 1916) по лінії ріка Іква проходила лінія австро – російського фронту.
Кременець, рік 1917.
Подих революції місто відчуло зразу ж. У березні у місті були проведені мітинги на відзначення повалення самодержавства, які проходили під звуки «Марсельєзи», червоними прапорами та гаслами про припинення війни та 8-ми годинний робочий день.[36] Основну роль у цих акціях відігравали солдати тих військових частин, які розташовувалися у місті Кременець та повіті.
За прикладом інших населених пунктів створено Раду солдатських і селянських депутатів, у яких провідні позиції займали меншовики, ессери, бундівці та сіоністи. Вплив більшовиків на Волині взагалі, а на Кременеччині зокрема, були слабкі. Так у найбільшому їх осередку на Волині в Сарнах нараховувалося 30 членів, у Дубно десять, а у Кременці і того менше. Навіть у армії, де їх вплив відчувався найбільше, були лише невеликі групи у підрозділах без єдиного фронтового центру. Волинське відділення РСДРП(б) не мало коштів на власне друковане видання.
Відбулися зміни і у керівництві правоохоронних органів Кременеччини. У період з 15 березня по 8 квітня начальником міліції був Микулич, а з 8 квітня Казновецький.
Розпочалося і певне піднесення українського національного руху. Кременчани в особі Б.М. Козубського були представлені 21 квітня 1917 року на Українському національному конгресі, з якого був делегований до складу Української Центральної Ради. Пізніше до складу Центральної Ради від Всеукраїнського селянського з’їзду були делеговані Лука Галькер та Федір Рудий. Від єврейської общини Кременець був представлений Крезом.
Діяльність місцевого самоврядування у Кременці на початок 1917 року була зосереджена в Кременецькій міській думі в такому складі: А.К. Роієвський, Х.К. Сітонович, П.А. Куцевич, Р.І. Денисович, В.О. Авдійчук, С.Т. Коцюкевич, І.О. Комаревич, А.П. Чернов, П.С. Мінчук, І.П. Савчинський, П.Н. Павловський, Д. Цимбалюк, М. Злочевський, П.К. Яцковський, І.І. Родович, Я.Г. Крижанівський, І.В. Якутський, З.Ф. Туницький, О.Г. Ковальчук, Г.І. Косовський, А.П. Чернов, К.Г. Токарський, Г.П. Жолкевський, А.А. Індісов, В.М. Борковський, І.Л. Моргульський, М.Д. Шумський - всього 27 депутатів, з них 11 на цей час були мобілізовані в діючу російську армію. Важко визначити відношення кременецьких депутатів до революційних подій у Петрограді, так як відсутня інформація, та і власних проблем вистачало. І перш за все це питання забезпечення міста продовольством: це питання неодноразово розглядалося на засіданнях думи та, відповідно до розпорядження Тимчасового уряду, створено у квітні продовольчий комітет у складі п’яти осіб.
Як прямий наслідок тих демократичних перетворень, які зачепили в цей час Російську державу стало розширення складу думи за рахунок представників тих чисельних партій та організацій, які почали масово утворюватися навесні 1917 року. Уже в квітні відповідно до рішення Волинського губернського комітету до її складу ввели представників Кременецької єврейської общини І. Коц, М. Карниз, М. Гольдрінг, М. Ленгавер, М. Шумський, М. Ейдіс. Це викликало скарги та нарікання «міщан-християн», так як доповнення відбулося непропорційно: від євреїв шість, від міщан – християн два. Вирішено було доповнити склад думи за рахунок міщан-християн. Тоді ж від міста відправили трьох делегатів «міщан – християн» на Земський з’їзд у Воронежі.
Криза діяльності Кременецької міської думи виявилася у період невдалого Червневого наступу російської армії на лінії Південно-Західного фронту, який проходив на території Тернопільщини в червні – липні 1917 року. Наступ росіян перетворився на їх панічний відступ, що створило загрозу окупації території Кременеччини австро – німецькими військами. Це зумовило потребу у здійсненні невідкладних заходів щодо евакуації населення та майна. Але у цих складних умовах значна частина депутатів не хотіла брати на себе відповідальності, і рішення практично не вдавалося приймати. Щоб виправити ситуацію у перших числах серпня склад думи було доповнено членами Союзів: службовців – три депутати, торгівлі та виробництва - три, християн і євреїв три (Ш. Фінгеруть, Г. Кусман, Н. Епштейн), Ради робітничих і солдатських депутатів – шість (А. Подгайський, М. Чайковський, М. Голбдшер, І. Біленко, В. Смєх, І. Сорочинський).
Незважаючи на проведену реорганізацію та доповнення, ситуація в роботі міської думи не покращилася: члени думи почали залишати засідання в індивідуальному порядку та цілими фракціями, як наприклад відмова від роботи єврейської фракції у зв’язку із ненаданням одному із депутатів депутатських повноважень. Така робота викликала невдоволення серед значної категорії депутатів, але очевидно, що самі засідання почали набирати більше мітингового характеру, і до вирішення нагальних проблем у депутатів не було ні часу ні бажання. В свою чергу голова міської думи А.К. Роієвський, як представник старого імперського чиновництва не зміг дати ладу в нових суспільно – політичних обставинах.
Проведення виборів до нового складу Кременецької думи було призначено на 27 серпня 1917 року. У зв’язку із тим, що значна частина населення міста евакуювалася в умовах німецького наступу, було вирішено провести довибори 16 вересня, що викликало спротив польських депутатів, які хотіли їх провести раніше. Очевидно польське населення залишилося на місці і при таких розкладах польська община могла б розраховувати на більше представництво у складі думи.
