Стався інцидент у лютому 2016-го в клубі «Аква», що в центрі Кременця. Олександр зайшов із побратимом Віталієм Савчуком випити кави та порозмовляти, замовили і по чарці коньяку. Проте випити алкоголь не наважилися, бо, злегка пригубивши, насторожилися від дивного присмаку. Чоловіки запідозрили, що це може бути сурогат, тож викликали поліцію, щоб з’ясувала походження коньяку. Прибули правоохоронці, проте документувати факт не поспішали. Олександр взявся знімати все на камеру, як раптом один із присутніх у цивільному одязі спробував вирвати у нього телефон. Відбулася штовханина… Згодом стало відомо, що це був правоохоронець. Олександр стверджує, що поліцейський вирвав у нього футляр від телефона і вдарив у живіт, а правоохоронець переконує, що активіст вдарив його в обличчя. Позицію поліціянта визнав районний суд, але не визнає активіст і налаштований відстоювати правду. Обурює активіста і той факт, що провадження стосовно нанесення йому удару поліцейським десь «загубилося», хоча активіста теж було визнано потерпілим. Днями «НОВА…» поспілкувалася з Олександром Гринюком.
 |
| Олександр Гринюк (ліворуч) з Віталієм Савчуком. |
— Якби я когось побив, то, вочевидь, мене б затримали на місці, адже там була слідчо-оперативна група із десяти (!) осіб на чолі зі своїм керівником. Проте нічого такого не було. Лише майже через місяць я дізнався, що проти мене порушили кримінальне провадження за нібито побиття поліцейського. Я був вражений таким поворотом подій. Трапився інцидент 6 грудня 2016-го року. Ми прийшли до бару як звичайні відвідувачі, замовили по 50 г коньяку, але у нього був дивний смак. Оскільки перед тим була інформація, що податкова поліція затримала в Кременці фуру із 14,5 (!) тоннами спирту, власника так і не встановили, тож у нас закралася підозра… Доводилося чути й те, що поліція вилучала фальсифікований алкоголь із брендовими етикетками, що у підвалах бовтають горілку, а люди спиваються… У той період я навіть частково допомагав поліції виявляти такі точки, проте заклад, де стався інцидент, виявився «недоторканим»… Прибула група швидкого реагування, але не знала, що робити. Ми зателефонували до тодішнього начальника районної поліції Володимира Галевича. Керівник поліції відправив слідчо-оперативну групу. Прибуло близько десяти осіб! Тинялися один поза одного, не проводили жодних дій. Мене це здивувало, тож почав знімати на камеру. Це не сподобалося одному чоловікові, він хотів забрати у мене телефон, вирвав чохол і… вдарив мене в живіт. Після того у мене врешті взяли пояснення щодо неякісного алкоголю, але провадження не порушували…
— Чому не поспішали перевіряти алкоголь?
— Думаю, що було певне «кришування» закладу, адже там часто збираються правоохоронці. У райцентрі це ні для кого не секрет. Дивно, але досі не встановлено, хто справжній власник закладу.
— Алкоголь брали на дослідження?
— Слідчі перелили коньяк із чарок у пластикову пляшку і забрали. Тривалий час алкоголь був невідомо де, провадження не порушували… Мені довелося звертатися до суду. Кременецький районний суд відмовив у порушенні провадження, лише апеляційний зобов’язав поліцію це зробити. Майже через місяць алкоголь передали на дослідження доценту одного із тернопільських вузів. Науковець визначив, що в коньяку немає домішок. У процесі перевірки увесь матеріал було використано, тож на незалежне дослідження не було що передавати… І тут раптом я дізнався, що проти мене порушено кримінальне провадження за… побиття правоохоронця. Порушене наступного дня після інциденту, хоча мене про це ніхто не повідомляв. У поліцейського нібито виявили легкі тілесні ушкодження — розсічення губи.
— Як ви сприйняли такий поворот справи?
— Думав, що такого не може бути апріорі, що правоохоронці, які мали б бути зацікавлені у розслідуванні щодо походження алкоголю, підуть проти заявника… Усе це ішло «з верхів»… Розумію, що хтось використав цю ситуацію, щоб помститися мені, усунути від контролю за місцевою владою. Спершу слідчі вилучили у мене відеозаписи, коли ж побачили, що там не зафіксовано найгостріші моменти, пішли в наступ…
— Кому саме ви допекли у Кременці?
— Моя громадська і депутатська діяльність уже настільки «дістала» багатьох владних мужів, які крадуть гроші з бюджету, що вони «посприяли» фабрикуванню справи проти мене. Керівництво поліції через мого товариша пробувало «обміняти» цю справу на мою лояльність, проте я сказав, що жодних торгів не може бути. Далі було слідство… Я усвідомлював, що в районі годі дочекатися справедливості, просив обласну прокуратуру передати справу в інший районний відділ, проте мені відмовили.
— Суд розглядав справу близько двох років…
— Кременецький районний суд упереджено підійшов до розгляду справи проти мене, інакше й бути не могло. Після допиту правоохоронця, ще не дослухавши справу до кінця, суддя Галина Білосевич заявила, що ніщо не дає мені права бити правоохоронця. У неї вже була сформована думка про інцидент. Прокурор мав підтримку суду. Практично усі мої клопотання суд відхиляв. Свідками у справі, як не дивно, були правоохоронці та працівники закладу, з якими вони зналися. Присутнього під час інциденту звичайного відвідувача закладу суддя хоч і визнала свідком, проте не взяла його покази до уваги, бо зазначила, що він займається громадською діяльністю, хоча чоловік не належить до жодної громадської організації. Не взяла до уваги суддя й процесуальні порушення під час створення слідчої групи, оголошення мені підозри, вручення обвинувального акта та ін. Депутату місцевої ради підозру має вручати прокурор області в день складання підозри. Цього не було. Мій адвокат наголошував, що я взагалі не є підозрюваним, оскільки підозра мені була неналежно вручена…
— А що з провадженням щодо вашого побиття?
— Кримінальне провадження за моєю заявою не хотіли порушувати, довелося звертатися до суду. Справу вела обласна прокуратура, визнали мене потерпілим, але слідчих дій так і не проводили, не допитали свідків… Долі того провадження наразі не знаю, бо функції слідства у прокуратури забрали, тож справа невідомо де залягла. Звісно, я міг добиватися розслідування, але в якийсь момент зрозумів, що це гра в одні ворота, тому махнув рукою…
— Кажуть, що Кременецька міська рада вже відреагувала на вирок районного суду проти вас…
— Вони тільки й чекають, щоб звільнити мене з депутатства. Я належу до трійки опозиційних депутатів міської ради, тому не даю їм розслаблятися, не дозволяю нахабно розкрадати бюджет. Усі решта депутати — колишні «регіонали» і ті, що прийшли заробити на депутатстві. Ми з однодумцями відстоюємо права звичайних кременчан, інтереси яких ідуть врозріз із міською владою. Так, відстоювали земельне питання мешканця, в якого хоче відібрати клаптик землі кум судді Білосевич. За нашими зверненнями порушено шість кримінальних проваджень щодо незаконних дій міської ради: це і підробка рішень сесій, і преміювання себе міським головою Олексієм Ковальчуком без рішення сесії, і обігрів сервісного центру за рахунок міської ради, і сумнівні угоди з підрядниками на виконання різних робіт у місті, і непрозорі тендери, і навіть закупівля буклетів та прапорців за завищеними цінами… На жаль, ці справи належно не розслідують…
— «Народна рада» боролася з корупцією до Майдану, бореться й нині. Є хоч якісь зрушення у Кременці?
— Є деякі позитивні моменти, але, на жаль, їх мало. Наша міська рада перестала бути відкрито нахабною у своїй діяльності, тепер чиновники шукають можливість замаскувати корупцію під недосконалість законодавства. Уже нема такого, що міський голова приводить свого друга і каже, що він буде щось робити. Навіть вдалося скасувати деякі рішення сесії міської ради. Проте телефонне право нікуди не поділося, корупція нікуди не зникла… Стали відкритими деякі реєстри, але кардинальних змін нема. А людям нині не до контролю за владою, бо думають, як заробити якусь копійку, щоб вижити. Цим, як не прикро, користаються негідники при владі…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
