Барвисті кольє, брошки, популярні сьогодні сережки китиці та низку інших прикрас виготовляє кременецька рукодільниця Ірина Юрчик. Майстриня просто горить своєю справою і зізнається, що без бісеру жити не може.
Виготовленням прикрас жінка займається вже багато років, але вперше зацікавилась цим ще в школі. Навчалась ремеслу сама – спочатку по схемах із газет, а потім по спеціалізованих книгах, журналах і тематичних сайтах. Перші прикраси жінка не продавала, а дарувала близьким та друзям. Своє ж хобі пов’язує із комічною історією з дитинства.
«Тато розказував, що коли була малою, то наїлася бісеру і він взяв мене за ноги і почав трусити, то був жарт і я знала, що воно не повисипається з мене. Може й тому в мене зародилася любов до бісеру», – пригадує Ірина.
Хоч Ірина закінчила КОГПІ за спеціальністю вчитель англійської мови, але вже встигла спробувати себе в кількох сферах, бо по житті керується правилом: «Полюби роботу і вона буде приносити тобі задоволення». Працювала секретаркою, вчителькою в ліцеї, зараз працює санітаркою в акушерсько-гінекологічному відділенні Кременецької лікарні, але впродовж всього цього часу не забуває і про хобі.
Для виготовлення прикрас використовує різний бісер, який купує у магазинах Кременця, а також замовляє через інтернет.
Ірина вміє працювати із різноманітними техніками та залюбки вивчає нові, розширюючи асортимент своїх виробів. Спочатку читає теорію, переглядає відео, а вже тоді починає творити.
«Коли робота нова і цікава, то завжди робиться швидко. Якщо розтягувати задоволення, то виріб можна за 3-4 дні зробити».
Виконує роботи і в складних техніках, таких як ткання. Для цього на спеціальному станку натягує нитки і викладає візерунок із бісеру, але така техніка вимагає неабиякої пильності, адже потрібно вирахувати і кількість бісеру, і довжину ниток, щоб утворився бажаний орнамент.
За словами майстрині найбільшим попитом користуються сережки та кольє, які вона називає «павутинки». Зробити таке кольє можна за три години, але це якщо не відволікатися на інші справи. Ірина використовує близько 5-6 метрів спеціальної нитки та різнокольорову гаму бісеру. Зізнається, що виготовляти вироби може в будь-якому місці, але понад усе мріє про невеличку майстерню, облаштовану для творчої роботи.
До роботи Ірина завжди сідає з гарним настроєм, думаючи про людину, для якої виготовляє прикрасу. Вірить, що її вироби здатні приносити удачу.
За порадою куми, почала працювати через інтернет. Тому роботи Ірини можна знайти на багатьох популярних сайтах. Купують вироби не лише жінки, а й чоловіки, останніх зокрема цікавлять браслети з кельтськими мотивами. А з-поміж місцевих клієнтів найчастіше замовляють прикраси викладачі та вчителі.
«Це публічні люди, які хочуть гарно виглядати і мати щось таке особливе. Тому стараюсь робити практичні речі, щоб було зручно носити і підходили до всього», – зазначає рукодільниця.
Окрім продажу робіт в інтернеті майстриня відвідує також різноманітні ярмарки, зокрема благодійні. На такі ярмарки приходить із знайомою рукодільницею Оленою Локатир, бо вважає, що творчим людям потрібно об’єднуватися.
«Ми хочемо, щоб нас знали люди, що ми вміємо і що ми можемо. Та й взагалі з творчими людьми потрібно спілкуватись, бо вони як сонечко – вони заряджають», – каже Ірина.
Талановита майстриня впевнена, що з іншими людьми не потрібно бути лицемірними, а проявляти тільки щирі емоції, тому вона відкрита і обожнює нові знайомства. Сама ж мріє в майбутньому про персональну виставку прикрас.
Кременець City
