Двадцятидев’ятирічний Сергій Табачук із Кременця, попри вади зі здоров’ям, має унікальний слух. Не знаючи нотної грамоти, він може відтворити будь-яку мелодію на піаніно, синтезаторі чи баяні. Але виконує тільки ті, які йому до вподоби.Найчастіше свої мрії, біль, настрій та стан душі хлопець передає через музику у затишних природних куточках. Лише в обіймах природи його серце спокійне і забуває про усі буденні проблеми, пише газета «Сільський господар плюс».
Уперше Сергій спробував грати на піаніно, яке придбали для навчання його сестри, коли йому було п’ять років. Уже тоді хлопчикові вдавалося награвати коротенькі дитячі пісеньки. А першим його слухачем і опорою була, звичайно ж, мама Галина, яка і досі залишається для нього найкращою порадницею, берегинею та підтримкою. Лише вона перейшла через багато випробувань, докладаючи максимум зусиль для розвитку сина та покращення його здоров’я. Сергієві ж із самого дитинства ставили чимало різних діагнозів, серед яких і початкова форма ДЦП, але конкретної причини його хвороби лікарі не назвали і досі. Сама ж Галина Андріївна схиляється до того, що причина відхилень у розвитку її сина з’явилася після пологів.
– Сергій народився семимісячним із вагою 1 кг 700г, – розповідає жінка. – Спочатку я лежала з ним у реанімації у Кременці, а за якийсь час виникла необхідність перевезти сина до лікарні у Тернопіль. Мабуть, так розпорядилася доля, що по дорозі – під Збаражем – у кисневій подушці закінчився кисень, то ж поки дитину довезли до лікарні, він уже почав синіти. Його лікування після цього було складним і тривало сорок днів. Коли мені, нарешті, дозволили побачити дитину, він уже важив 2,5 кг.
Далі, за словами матері, хоч Сергійко був ослаблений, відхилень у здоров’ї вона не помічала, а, можливо, каже, як мама, не хотіла помічати. Проте, перші труднощі з’явилися, коли син пішов до школи. Найважче хлопцеві давалася математика, а от маючи ідеальну слухову пам’ять, буквар він знав «на зубок». Так само з легкістю йому давалася гра на музичних інструментах, хоча у музичній школі хлопчик не вчився. Проте, дуже прислухався він до вчителя музичної школи Олександра Володимировича Налуцишина, який часто навідувався до хлопчика. Він відчував його тонку душу, тому спілкувався з ним на буденні теми.
Сьогодні Сергій, добре знаючи усі церковні канони, від п’ятнадцяти років прислуговує у церкві. Він також активно працює у місцевій екомайстерні, в якій разом з іншими молодими людьми створює екологічні сумки. У вільний час займається у нещодавно відкритому реабілітаційному центрі. А ще дуже любить знімати на камеру різні сюжети, мандруючи на природі. Його ж матір упевнено крокує з ним по житті. Навіть більше, маючи щире серце та загартований характер, вона, як волонтер благодійного фонду «Зоря надії», що функціонує у Кременці, з радістю допомагає іншим діткам з інвалідністю. Добрим словом та розрадою вона підтримує батьків цих діток, бо каже: «Ніщо так не єднає людей, як біда».
Любов ТИМЧУК
