На цей крок їх підштовхнули нововведені зміни в їх графік роботи та скорочення робочих днів, незважаючи на обіцянки чиновників проводити оптимізацію підприємства не за кошт зменшення заробітної плати листонош. Та ніхто при цьому не враховує, що фактичні обсяги роботи залишаться незмінними: не зменшиться кількість періодичних видань, що доставляються, заказної кореспонденції, пенсій та інших виплат, (а в навантаження до пенсій дороговартісний, нікому не потрібний товар, який листоноші повинні “впарювати” пенсіонерам), рахунки за телефон та комунальні послуги. Чому ж тоді уся ця робота повинна залишатися недооціненою?
Листонош поставили перед фактом, що тепер у них з”явився ще один вихідний, а саме у четвер, у день, на який припадає найбільший обсяг доставки на дільницях: замість чотирьохразової доставки, преса та виплати надходитимуть до людей усього тричі на тиждень. Логічно припустити, що за таких умов листоноша не впорається з усім обсягом роботи, враховуючи, що працює у другій половині дня, а зимовий день короткий, і їй доведеться виходити на дільницю наступного дня, у свій вихідний, безоплатно, на радість керівників “Укрпошти”, які отримують далеко не дві тисячі гривень зарплати на місяць, як звичайна листоноша м.Почаєва.
Ніякі соціальні гарантії листоношам не надаються: жодних відпусток, жодних лікарняних, навіть субсидію оформити неможливо через те, що зарплата менша від мінімальної. Хто пояснить скільки може тривати таке свавілля? Хто оцінить те, що листоноша ризикує власним життям, підписуючись за державні гроші? Тож поки районне та обласне керівництво не перегляне свого рішення і не доведе зарплати до нормального людського рівня, листоноші обіцяють скористатися своїм правом на звільнення і через два тижні пошту у Почаєві носити буде нікому!
