Останні 4 роки, відколи тривають бойові дії на Донбасі, у Почаївську лавру помітно менше їде паломників, кажуть місцеві підприємці. Не приїжджають не лише групи осіб із Росії, але й чимало українців не відвідують лавру, вважаючи її форпостом «русского мира». Водночас у монастирі посилили охорону і більш пильно приглядаються до «чужих», які заходять на територію. Чи можливе протистояння у Почаєві у разі надання Україні томосу про автокефалію православній церкві? Які настрої панують серед жителів міста?
Працівники НКВС у подвір’ї лаври у 1944 році розстріляли 200 цивільних осіб, брутально поводились із церковними предметами. Про те, як комуністична влада поглумилась над Почаївською лаврою, описано у часописі «Нова доба» від 14 травня 1944 року. Однак тему злочинів, вчинених за вказівкою Кремля, оминають у розповідях екскурсоводи, розповіді яких вдалося почути кореспондентові Радо Свобода.
Екскурсоводи також уникають розповідей про цілий період у житті Почаївської лаври, коли її господарями з 1713-го до 1832 року були монахи-василіани Греко-католицької церкви, які організували друкарню, вели місійну діяльність і побудували головний Святоуспенський храм лаври за фінансування графа Миколи Потоцького.
Російський імператор Микола І забрав Почаївську лавру в Греко-католицької церкви і віддав її Російській православній церкві. Українську сторінку в історії Почаївської лаври роками подають у трактуванні, вигідному російській стороні, а радше просто про неї не згадують. Ба більше, греко-католикам, католикам, вірним УПЦ КП заборонено подавати прохання про молитву чи сповідатись, у церковних крамницях десятки книг про «розкольників» і зі спотвореною історією.
Святоуспенський храм пізнього бароко до 2013 року був найвищим і найбільшим над Почаївською горою. Однак Українська православна церква (Московського патріархату) протягом 2010-2013 років звела ще більший за розмірами собор – Преображенський, який вражає масштабами як зовні, так і всередині, де оздоблення зроблені мозаїкою, і роботи досі продовжуються. За оцінками фахівців, зруйноване архітектурне середовище й історична гора, а все задля того, щоб Успенський храм, збудований греко-католиками, зробити менш помітним. Зникла й інформаційна табличка при вході у лавру про її статус як державного заповідника. Але при брамі зустрічають троє осіб у формі. Охоронець супроводжував знімальну групу Радіо Свобода весь час перебування на території лаври. На запитання не відповідав, не погодився на коментар і настоятель Почаївської лаври митрополит Володимир Мороз.
Кількість охоронців невідома
Охоронці розмовляють російською і українською. Міський голова Почаєва Василь Бойко не відповів, скільки їх сьогодні є у лаврі, чи озброєні і звідки саме прибули.
«Чи збільшилась кількість охоронців? Це нами не фіксується. Бо це договірні відносини між лаврою і цією організацією. Я не бачив більшої кількості зараз, аніж було раніше. Візуально не видно, але як фактично, то даних таких мерія не має. Чи щось останнім часом вивозили з лаври? Вивезти можна у будь-який час, є вільний заїзд машин на територію. А що вивозити? За тим ніхто не встежить», – каже міський голова Почаєва Василь Бойко.
Чи вивозили якісь речі із лаври недавно, мешканці Почаєва не підтвердили, але пригадують, що у 2004 році, коли президентом став Віктор Ющенко, з монастиря виїжджали КамАЗи, така ж ситуація була після розвалу Радянського Союзу.
«На початку 2000 року сюди скерували «козачків», але від кого і що охороняти? Таке було, що вони мали погони із двоголовим орлом. Це було Чорноморське козацтво. Охорона охороняє під час служби. Не знаю, чому так жорстко, бо ніколи таке не виставляли. Самі ж вони у Почаївській лаврі нагнітають ситуацію, що може бути якась сутичка, якщо Україна отримає томос. Але вони бояться народу. Бо для чого тоді таку охорону тримати? Політика у лаврі не зміниться, лише будуть обережніші у висловлюваннях. Це форпост «русского мира», – зауважив освітянин із Почаєва Анатолій Голуб.
Паломників стало менше
У місті помітно поменшало паломників. До 2014 року великими автобусами з російськими, молдовськими, білоруськими номерами були заставлені вулиці Почаєва. Нині їдуть найчастіше молдовани і білоруси, росіяни приїжджають не організованими групами, а поодинці – потягами. «Паломників стало менше через війну. Раніше приїжджали з Росії, з Донецька, східних областей. У 2014 році взагалі майже ніхто не приїжджав, боялись», – каже приватний підприємець Марія Михайлова.
Чи можливі протистояння у Почаєві, коли Україна отримає томос на автокефалію православної церкви? Чи готові люди обороняти лавру?
– Кілька років тому була бійка, ворота закривали. А коли був хресний хід на свято Успіння Богородиці, то з Кам’янець-Подільського прийшли люди з червоними хрестами і написом «приготуйтесь до війни». Люди вже побоюються, прислухаються.
– Чи пішли б обороняти Почаївську лавру?
– Пішла б, якби щось. Якби батюшок виганяли.
– А від кого обороняли б?
– А я що знаю, що люди робили б і ми б робили.
– Якщо лавра належатиме Українській помісній православній церкві?
– Люди, як ходили так і будуть ходити, каже жителька Почаєва Алла Голубченко.
Інша корінна жителька 53-річна Наталія розповіла, що відвідує Почаївську лавру з дитинства. У Почаєві – всі храми Української православної церкви (Московського патріархату) і лише одна невелика капличка на околиці міста належить вірним Київського патріархату.
«Чи піду захищати? А кого? Я буду в помісну ходити церкву. Я за те, щоб була українська церква. Відвідую лавру, ходжу до Бога, а не монахів чи ще до когось. Трохи вище спідниця чи до колін, то вже виганяють, так не можна. Я – не монашка, що мушу в довгому йти», – говорить Наталія.
Водночас Анна, яка переїхала в Почаїв 15 років тому з Одеси, вбрана у хустку і довгу спідницю. Вона готова відстоювати Почаївську лавру як святиню Московського патріархату.
«Служби мають служити церковнослов’янською мовою. Заступилась би за те. Всі мають бути разом – Україна, Білорусь і Росія, мають дружити. А ношу довгу спідницю і хустку, щоб уподібнитись Богородиці», – говорить Анна.
У Почаєві дуже різні настрої і розмірковування про долю православної церкви в Україні. У місті проживає понад 8 тисяч осіб, з них більша половина – приїжджих із Росії, Молдови, різних областей України. Розмовляють переважно російською або суржиком, жінки ходять у хустинах і довгих спідницях. Багато працює у лаврі. Також приїжджають люди на два-три тижні і постійно перебувають в обителі.
Український дух у Почаєві не відчутний
Депутат міської ради Почаєва Микола Замковський переконаний, що буде спротив у місті, коли Українська православна церква отримає автокефалію, бо представники Почаївської лаври «триматимуться до останнього»: «Забирати лавру буде нерозумно, мають роки пройти, щоб форпости православ’я побачили, що церква в Україні помісна».
Більшість жителів Почаєва відвідують богослужіння у лаврі, але, кажуть деякі з них, Революція гідності, Герої Небесної сотні, те, що українські бійці захищають державу, гинуть за українську землю, вплинуло на свідомість певної кількості людей, особливо молодшого покоління. Вони почали звертати увагу на зміст проповідей отців лаври. Кажуть: їм не подобається паплюження України, що ситуацію на Донбасі називають «братовбивчою війною» і не згадують українських героїв, а ще на територію лаври не пропустять із державним українським прапором. Проповіді священики виголошують українською, зазвичай у святкові і недільні дні, коли більше вірян, і російською мовами.
«У Почаєві багато людей перебувають під ковпаком «русского мира». День Незалежності, Покрова, то місцева влада мусить вшановувати, бо є наказ із Києва. Але останній раз – на День Незалежності і на День прапора – був захід у Будинку культури, а державний гімн не прозвучав. То як тут не реагувати? Я хочу, щоб СБУ розібралась у цьому. Намісник Почаївської лаври керує, кого вибрати головою міської ради і які вказівки йому давати», – наголосив Микола Семинишин, представник Конгресу українських націоналістів у Почаєві.
Неподалік від міської ради є непримітне і недоглянуте місце, присвячене борцям за волю і незалежність України. Дротами причеплені синьо-жовтий і червоно-чорний прапори, обтріпані вітром, встановлені меморіальні таблиці з портретами видатних українців, а поруч – фотографії Небесної сотні, дошка з патріотичними гаслами.
Жодного українського прапора не видно ані у Почаївській лаврі, ані в інших церквах Московського патріархату в місті. Як пояснив охоронець, мовляв, церква поза політикою і державою.
Більшість почаївчан, які зустрілися кореспондентові Радіо Свобода, говорили, що без відома настоятеля лаври у місті нічого не вирішується. Хто господар у місті – міський голова чи настоятель Почаївської лаври? Мер Василь Бойко відповів, що настоятель – «господар у своєму монастирі» і допомагає містові, збудувавши спортивний майданчик і тренажерний зал, який, до слова, відвідують мешканці лаври.
Архітектурний комплекс Почаївської лаври до 2052 року – в безкоштовному користуванні УПЦ (МП). Таке рішення ухвалив у 2003 році уряд, очолюваний Віктором Януковичем. У Почаєві навіть збудували два вертолітні майданчики для Януковича і у лаврі закликали голосувати за нього на президентських виборах, кажуть місцеві жителі. Тоді ж урядовою постановою було виключено зі складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника споруд Почаївської Святоуспенської лаври. Були депутатські звернення вже до Юлії Тимошенко як прем’єр-міністра з проханням скасувати рішення уряду, але безрезультатно. Держава не має жодного впливу на зміну складу монахів у лаврі, й невідомо, чи всі її жителі у рясах є ченцями, чи не є Почаївська лавра розвідувально-диверсійним центром на теренах Тернопільщини і чи Служба безпеки України відстежує ситуацію довкола обителі. Люди побоюються тривожного церковного дзвону, в який зазвичай б’ють ченці у разі небезпеки, закриваючи всі ворота.
