Владиславу Кравчуку — сімнадцять. Він двічі чемпіон України з легкої атлетики серед юнаків. Для того, щоб навчатися і перемагати, із дому пішов у чотирнадцять. Тепер у планах — Олімпіада-2020 у Токіо пише kremenets.city.
Азарт до спорті виник тоді, коли потрапив на чемпіонат області з легкої атлетики і виграв його.
"Тренер побачив потенціал і запросив займатися до себе. На той час я займався у Тернопільському спортивному ліцеї", — каже Владислав.
Тепер юнак — студент Тернопільського економічного університету. Поєднує спорт та навчання у вузі, хоча й зізнається, що це доволі складно.
"Часу дуже мало. Буваю в Тернополі два місяці на рік. Постійно збори. Наразі займаюся у складі західного центру олімпійської підготовки", — каже спортсмен.
Економічну освіту вважає не зайвою, оскільки спортивні перспективи в країні вбачає нетривалими.
"Максимум років до 30 – 36. А що далі що? Чим займатися? Тренером себе я не бачу. Наразі це просто хобі та невеличкі мрії", - додає Владислав.
Спортом загалом займається з 15 років. Вибрав один із найважчих у легкій атлетиці. Це біг з перешкодами на 2000 метрів.
Говорить і про найбільшу мрію — Олімпіада–2020 у Токіо.
"Аби дійти до такого рівня, потрібно виконати норматив вище, ніж майстер спорту міжнародного класу. На 1500 метрів там встановлено час 3.36", - каже Владислав.
Та запевняє, що все реально. Все залежить від того, як працювати. Виявляється, що аби виконати такий норматив, потрібно 6 – 8 років тренувань щодня.
Тож, займається юнак стабільно. Зазвичай тренування триває два рази на день по дві години. Вранці 10 км. Ввечері 15. Загалом щодня до 30 км. Часу на біг витрачає до 45 хвилин. Якщо не займатися щодня, каже, що результату не буде.
Разом із Владиславом тренуються і його друзі. А тренер контролює все, за хлопцями на велосипеді.
"Проте тренування — це ще не все. Важливо й дотримуватися здорового способу життя. Правильне харчування. На зборах, це обов’язково дієтолог, масажист", — додає спортсмен.
Каже, що намагається дотримуватися усіх рекомендацій і самостійно. Не вживає алкоголю і не палить.
"Лише інколи тренер радить після важкого тренування випити трішки пива. Це допомагає відновитися м’язам. Але тільки 0,5 і якогось дуже хорошого", — зізнається Владислав.
Тренування проходять монотонно і дуже стримано.
"Тренер не любить, коли хтось приходить із жартами. В нього все має бути чітко".
Доводилося молодому спортсменові побувати й на дорослих чемпіонатах України. Каже, що рівень дуже високий.
"Та коли українці їдуть на змагання до Європи, то вони там ніхто. Є набагато сильніші спортсмени. Умови для тренувань у них не порівняти з нашими", - каже Владислав.
Але от в Кременці із тренуванням ще гірше.
"У нас немає взагалі нічого для занять легкою атлетикою. Я, наприклад, кілька дні тому приїжджав на Кременецький стадіон, щоб побігати, а там жах. Місцями немає асфальту. Робітники щось ремонтували та залишили купу землі. І та земля вже травою заросла. Це на самих бігових доріжках", — говорить спортсмен.
Фінансової мотивації молодим спортсменам, зізнається, що не відчутно.
В місяць лише 1000 гривень дають від школи вищої спортивної майстерності. Свої послуги пропонують юнаку у Луцьку.
"Я виступаю за Тернопіль, але записався і в Луцьку школу, допоки це можливо суміщати".
Наразі найважливішими змаганнями вважає, коли вперше виграв Україну. Це було минулого року у квітні. Після перемоги побував і на міжнародних у Туреччині. Там виборов третій результат. А коли приїхав, то знову виграв Україну. І це лише початок, впевнений Владислав.
