Про це у своєму блозі пише фінансовий експерт Сергій Фурса.
"В Україні сталася затримка пенсій. Начебто нічого страшного, все пенсіонери в результаті отримали свої законні гроші, просто деякі з них на два-три дні пізніше. Але осад залишився. Особливо у самих пенсіонерів, хронічно не довіряють державі і не виключають, що в один прекрасний момент пенсії взагалі не виплатять, тому настільки легко піддаються панічним настроям. І нудним словами на кшталт "касові розриви" тут немає місця.
Так що ж сталося? Звичайно, причиною послужив цілий комплекс проблем. Сезон відпусток, бюрократична безвідповідальність, горезвісні касові розриви. Але суть в іншому. Глобальна причина - в дефіциті. І не в дефіциті товарів на полицях. З цим якраз все в порядку.
Український Пенсійний фонд хронічно дефіцитний. Грошей офіційно працюючих і платять податки не вистачає для того, щоб платити пенсії. Справа і в демографії, і в тому, що багато хто ховає свої доходи в тіні. В результаті Пенсійний фонд отримує відсутню йому частину грошей (а це близько 146 млрд грн на рік) з бюджету. Тобто з інших доходів держави. Все б нічого, але і бюджет усієї держави у нас дефіцитний. Це не трагедія, тим більше що сам дефіцит за останні роки вдалося привести до нормального рівня. Прогнозний на цей рік, наприклад, складе близько 2% ВВП. Так живуть майже всі країни. Але не у всіх країн виникають проблеми з фінансуванням дефіциту бюджету.
А в України виникають. Дефіцит бюджету прийнято фінансувати запозиченнями. Всі країни світу живуть в борг. Це нормально. До тих пір, поки боргове навантаження не стає непосильним. Втім, як правило, економіка зростає швидше боргу, тому все працює. І в Україні останнім часом все працювало. Боргове навантаження зменшувалася.
Але ось залучити зараз гроші український уряд не може. Якщо в гривні на вітчизняному ринку і виходить залучати, нехай і менше плану, нехай і дорого (як результат - прокол з виплатою пенсій, де просто не встигли згенерувати потрібну суму під конкретну дату), то доларовий скриню для України закритий. А тим часом вже восени країну чекає ряд важливих погашень саме доларових боргів.
Чому Україна не може залучити гроші, коли весь цивілізований світ справляється з цим без проблем? Тому що немає прогресу в програмі МВФ. Співпраця з фондом є критично важливим. Це маркер, за яким кредитори судять про те, чи можна довіряти Україні гроші чи ні. Немає прогресу з МВФ, значить - немає прогресу в реформах, значить, не буде грошей.
Рівень довіри до України низький, тому "вранці - реформи, ввечері - гроші". Точно так же вкрай важлива наявність програми МВФ і для залучення коштів на ринку. Україна не може провести випуск єврооблігацій, поки не буде прогресу з МВФ.
Інвестори просто не готові вкладати гроші в країну. І в її борги. Їм потрібен позитивний сигнал. Чому саме МВФ? Тому що МВФ - це кредитор останньої інстанції. Він дає гроші тоді, коли більше ніхто не дає. Саме в таку ситуацію потрапила Україна. І саме тому отримати наступний транш для нас так важливо.
Тому коли ви чуєте, що країну може чекати дефолт, то мова йде саме про ризик зриву співпраці з МВФ. Але треба розуміти: дефолт - це не розумне слово, якого бояться олігархи. У нашому випадку це невиплачені пенсії, недобудовані дороги з "втомленими" мостами і різке падіння гривні.
НБУ вже намалював песимістичний сценарій з курсом по 40 грн за долар на кінець року в разі зриву співпраці з МВФ, і він ще може виявитися надмірно оптимістичним. Це все - ціна непроведених реформ. І якщо до 2014 року українська влада, не бажаючи змін, йшла до Володимира Путіна торгувати українським суверенітетом, то зараз ця дорога закрита. На щастя. А значить, альтернативи співпраці з МВФ просто немає.
Для прогресу в відносинах з фондом залишилося підняти тарифи на газ для населення. Уряд чинить опір. Хоча той же уряд в перші дні своєї роботи підняло ці тарифи в два рази. І нічого страшного не сталося. Не було мітингів, протестів і походів на Київ.
А все тому, що ті, кому дійсно боляче, отримали субсидії. Бабуся в хрущовці отримала субсидію, а бабуся в Кончі-Заспі навіть не відчує цього зростання і не буде протестувати (якщо тільки не збирається в президенти). Так що ж більше вдарить по гаманцю середнього класу: зростання тарифів на 25-30% або зростання всіх цін на 50% в результаті різкої девальвації?
Відповідь очевидна. А значить, пора ставати дорослими і робити те, що треба, а не те, що дуже хочеться. Час сидіти на березі Дніпра і чекати, коли повз пропливе мільярд, пройшло. "
