Священик Андрій Вараниця та його друга половинка Тетяна одружені вже 20 років.
Вони мають 8 дітей – четверо синів та чотири доньки. Виховувати стількох дітей непросто, але їм це подобається. Подружжя любить свою сім’ю і вважає, що діти – це плід любові пише kremenets.city.
Нещастя, що згуртувало родину
У 2012 році сім’ї довелось пережити чималі труднощі. Біда застала зненацька і вони залишились без даху над головою. Того дня негода лютувала і майже добу село було знеструмлене. Коли з’явилося світло, то пішло велике навантаження на проводку, яка не була розрахована на це. Як наслідок – вночі будинок зайнявся.
"Я прокинулась від того, що світло зникло і спрацював UPS на комп’ютері. Я встала подивитися і бачу зарево на церкві відсвічує . Спочатку подумала, що це світає, але потім зрозуміла – будинок горить", – пригадує події тієї ночі Тетяна Вараниця.
Вогонь здійнявся на горищі, тому погасити його власними силами було марно. Жінка зазначає, що діяти доводилось швидко, без паніки, всі сили одразу мобілізувались.
"Ми почали виносити з палаючого будинку найцінніше, що є в хаті – дітей. Я збирала, батюшка виносив. Двійнятам тоді було 4,5 місяці. Загорнула їх в клунок і чоловік виніс і положив там в літній кухні. Тоді прийшов за мною. Ми вискакували вже через вікно, бо прохід горів".
Жити у цьому будинку більше було неможливо. Проте сім’ю наодинці з такою проблемою не залишили прихожани Церкви Покрови Пресв. Богородиці у с. Кушлин. Спочатку сім'я Тарасюків, а згодом Світлана Качан запропонували їм пожити деякий час у своєму будинку. А вже через два роки після пожежі у подружжя з’явилося нове житло.
"В тій хатині, яка згоріла було дуже мало місця. Там три маленькі кімнатки – 9-12 кв.м., а в нас тоді було вже шестеро дітей", – розповідає жінка.
Новим житлом сім’я задоволена, бо тепер у будинку багато вільного місця, є можливість поставити музичний інструмент, кілька письмових столів, кожен має своє ліжко і більше не доводиться тіснитися.
Особливості виховання
Виховувати стількох дітей непросто, бо потрібно подавати їм власний приклад. Тому постійно доводиться працювати над собою.
Саме ж виношування дітей та пологи не були надто складними для жінки. Навіть попри те, що четверо перших дітей вона народжувала природнім шляхом, а чотирьох наступних – за допомогою кесаревого розтину.
,,Після пологів біля мене була мама, адже перші дні після операції я потребувала особливої допомоги. Велике спасибі їй за це''.
Тепер матушка намагається впоратися власними силами. З початком навчального року четверо дітей підуть до школи, троє в садочок і вдома залишиться лише один малюк. Багатодітна сім’я – це велика відповідальність і труднощі, але їх в цій сім’ї не бояться.
"Труднощі сім'ю згуртовують. Коли все добре, хтось може щось зробити замість тебе, тоді розслабляєшся, а от коли постійно потрібно тримати все під контролем, то всі мобілізуються. І навіть якось приємніше робити все разом: порядок навести чи там піти на кухню приготувати їжу. Як на мене, діти з багатодітних сімей більш відповідальні", – говорить Тетяна Вараниця.
Виховання восьми дітей займає весь час, останнього за словами жінки катастрофічно не вистачає.
"Часу не вистачає. Хочеться відпочити, хоча б вночі".
Як нагодувати велику сім’ю
Нагодувати таку велику сім’ю – справа не з легких, але матушка Тетяна і тут дає раду. Стараються часто готувати супи, борщі, м’ясні страви, каші та картоплю. Хліб випікають також самі. Діти невибагливі, тому їдять простіші страви, але готувати їх доводиться у доволі великих кількостях.
"Доводиться готувати 8-літрову каструлю супу чи борщу. За день її з’їдають. А ще й другі страви", – додає жінка.
Впоратись з такою кількістю роботи на кухні допомагають старші діти. Семикласниця Ксюша полюбляє пекти шарлотку, варити супи, вермішель. А 10-річний Юрчик готує картоплю фрі, жарить яєчню та нарізає салати. 8-річна Женя варить компоти. Всі разом ліплять вареники, пельмені. З такими помічниками готувати їжу стає в рази легше.
"Їжі в мене має бути на 10 чоловік і ще має щось залишитись, бо ж хтось обов’язково добавку попросить. Тому стояти біля плити доводиться майже півдня".
Про роль чоловіка в сім’ї
"Чоловік – це голова сім’ї, жінка – помічниця, а діти – народ, який постійно бунтує", – жартує Тетяна.
Повноцінна сім’я просто неможлива без чоловіка. Він подає приклад того, як поводитись, дає дітям настанову, відноситься з любов’ю.
"Ієрархія якась має зберігатися. Найголовніше, щоб діти бачили, що батьки люблять один одного, бо коли вони бачать любов між батьками, то це запорука того, що в них також будуть благополучні сім’ї".
Захоплення дітей
У сім’ї Тетяни та Андрія Вараниці ростуть талановиті діти. Вони відвідують музичну та художню школу, а також займаються танцями.
"Менші наслідують старших: пробують грати на фортепіано, до малювання беруться. В нас тато малює гарно і, мабуть, передалося трошки Юрі. Ну, а я музичну школу закінчувала".
Про те ким хочуть стати в майбутньому старші діти ще не поспішають думати, але молодші часто говорять про омріяні професії.
"Коля хоче стати як тато священиком, Юрчик художником – це одне його хобі, а друге – ботаніка, він садить квіти і рослини, і взагалі любить спостерігати за природою", – додає багатодітна мати.
Сімейні традиції
Особливим святом для подружжя є день утворення їхньої сім’ї, який вони щорічно святкують 25 жовтня, а також релігійні свята. Найбільше Тетяна та отець Андрій люблять проводити час у домашньому колі з найріднішими. Приготувати смачну вечерю: спекти торт, запекти курочку. А дітки обов’язково малюють плакати та листівки, якими вітають братів, сестер та батьків.
"В нас Серафима народилася в той день, коли і чоловік, тобто два іменники в один день, то вони, святкуючи перший рочок, так і написали 39 +1 і такий малюнок намалювали".
Секрет родинного щастя
Для того, щоб відчувати себе щасливим потрібно набагато менше, аніж здається насправді: мирне небо, здоров'я близьких та любов найрідніших людей. Багатодітна мати стверджує, що люблячи дітей, бажає найкращого для них, але разом з тим дозволяє обрати самостійне рішення. Вона переконана, що негативний досвід – це також досвід.
Секрет їхнього родинного щастя заснований на простих, але глибоких істинах. Вони вважають, що здорова родина – здорова країна. Багатодітна сім'я - школа смирення і самопожертви.
"Потрібно жити за Божим законом, любити і поважати один одного. Чоловік жінку і жінка чоловіка. Брати до уваги думку дітей, вислухати, пожаліти, приголубити. Кожна дитина незалежно від віку вже окрема особистість і якщо змалечку так до неї ставитись, то і вона буде поважати і себе, і інших".
