В багатьох тернопільських містечках початку ХХ століття того часу було побудовано велику кількість дерев’яних будиночків, не був винятком і Кременець.
На його вулицях була різна архітектура від палаців поміщиків, звичайних хат, схожих на шинки до простих хатинок. Дерев’яні будівлі дозволяли використовувати недорогі види деревини. Такі будівлі споруджувались шляхом забивання дерев’яних стовпів, і загородивши їх дерев’яними дошками, обмащують глиною і білять. В Кременці, поряд із дерев’яною містечковою забудовою, як і в інших містах Волині того часу, характерна була побудова кам’яниць, таких собі мурованих будівель, мурованих будинків на «підкліті» (з цокольним поверхом) та мурованим будинком на дві половини. Центр міста був тоді щільно забудований. Типи міських будинків залежали від майнового і суспільного статусу їх мешканців. Архітектурно-декоративне вирішення фасадів будинків Кременця було достатньо стриманим і лаконічним. Здебільшого отинькована або обмазана поверхня стін. Будинки інколи доповнювались цілим арсеналом художніх засобів, до яких входили дерев’яні різьблені ганки. У міській забудові тогочасного Кременця особливо виділялися старосвітські дерев’яні будинки XVIII ст., які належали місцевій шляхті. Варто наголосити ще на такій особливості Кременця початку ХХ століття, як те, що в його забудові було багато будинків, шинків, заїжджих дворів, що виконували функцію готелів. Заїжджі двори та шинки в Кременці були різних типів. Споруда корчми чи шинок складалися з двох розділених сіньми приміщень: власне корчми та житла корчмаря. Корчма поділялася ще на два приміщення: шинок із прилавками і шинок з одним або двома масивними столами з лавами. Цікаво, що меблі в таких закладах часто прикріплювали до підлоги та стін. Рухомих невеликих предметів майже не було. Міські вулиці тогочасного Кременця часто затоплювало внаслідок сильних дощів і талого снігу в горах, тому для зручності більшість вулиць міста були вимощені камінням.
