Це 49-річний Сергій. Третій рік поспіль він знаходить притулок в місцевій комунальній лікарні, в пункті обігріву. Тимчасово не працює, хоч закінчив з відзнакою Кременецький лісотехнічний коледж, в минулому прапорщик, сім років прослужив у військовому містечку, а зараз опинився на вулиці
- пише kremenets.city.
- пише kremenets.city.
Сергій погодився поділитися своєю історією, бо ж безпритульним він був не завжди.
Як чоловік опинився без власного житла
Колись у Сергія було все – житло, сім'я, робота. Здавалося б, все як у всіх і цього було цілком достатньо, щоб почуватися повноцінно. Але в якийсь момент він втратив рідних та близьких йому людей.
З дружиною розлучився, а у доньки, каже, своє життя, спілкування не підтримують. Каже, що з батьківської хати його вижила двоюрідна сестра. "Поки був живий дідусь, хату поділили: другий поверх записали моєму татові, а перший – його рідній сестрі", - розповідає безпритульний.
"Поїхав на роботу, а коли повернувся, то сестра вже не пускала в хату"
Згодом дідусь помер, а бабуся почала хворіти. Невдовзі померла й вона, через деякий час стало відомо, що хату бабця переписала на двоюрідну сестру Сергія. Оскаржувати, каже, було вже пізно, бо відтоді минуло не мало часу.
"Найгірше те, що після того, як це все трапилося, занедужав ще й мій тато, в нього були слабкі легені, а потім виявилося, що у нього рак, а стрес лише прискорив його смерть, тата не стало",- пригадує чоловік.
Два роки тому Сергій поїхав на роботу, а коли повернувся, то сестра вже не пускала в хату. "Вона позивалася й до суду, приходила не один раз повістка, але на той час я був на роботі за межами міста".
Коли заходив за своїми речами, то бачив, що у хаті мешкають незнайомі люди. Припускає, що сестра привела квартирантів до хати.
Яким було життя Сергія після того, як він опинився без домівки
"Зараз я не працюю, і з житлом справжня проблема, ніколи не думав, що зі мною так буде", - каже чоловік.
Після того, що трапилося, й почав тинятися по світу: то у колеги заночує, то добрі люди допоможуть. Найбільше тішиться, що зміг знайти для себе прихисток.
У місцевій районній комунальній лікарні чоловіка вже всі знають й намагаються допомогти. Розповідає й про минулорічну ситуацію.
"Я добре пам'ятаю той день. Це було 18 січня, двадцять градусів морозу, я прийшов в поліцію і попросився заночувати, тому що справді не мав куди йти, а на дворі був жахливий холод". Тоді працівники поліції не залишили чоловіка на вулиці. Деякий час Сергій жив у колеги. Потім той будинок переписав на доньку. Тепер до нього більше не звертається. "Так, я справді не можу бути впевненим у завтрашньому дні, я не знаю, що на мене чекатиме завтра".
Звертався у поліцію, повідомляв, що немає куди йти. Правоохоронці телефонували до сестри, але та попередила, що не впустить його у будинок. Мотивувала це рішенням суду, то ж впускати до хати вона не збирається. Дільничний повідомив Сергія, що його наче й ніхто не виселяв з будинку. Та сам чоловік каже, що не хоче ризикувати, хоч прописка в паспорті у нього таки є.
Чоловік не знає до кого ще можна звернутися й хто зможе допомогти йому у такій ситуації. "Оскільки у мене немає житла у місті, то повинен шукати "вахтовий метод", якби мав житло, було б по-іншому. Але зараз я не знаю куди йти, з ким говорити, до кого звертатися", - каже чоловік.
Розчарований тим, що відвернулися, по суті, усі, навіть рідня. "Коли я мав роботу, житло, словом, все, що потрібно нормальній людині, то були і друзі, і рідня, а коли мені стало дуже тяжко, то фактично відвернулися усі".
Що кажуть про чоловіка працівники відділення, у якому він тимчасово мешкає
Чергова медсестра Олена Дівонька розповіла, що, починаючи з 2013 року, в їх відділенні облаштовано пункт обігріву, сюди приходять різні люди, хто погрітися й поїсти, а хто й переночувати. Працівники надають медикаментозну допомогу, забезпечують таких людей засобами першої необхідності. Постійно гуманітарну допомогу й засоби гігієни надає місцевий підприємець Неля Євтєєва.
"Спершу була проблема з одягом, але колектив із цим допомагає. Кожен приносить необхідний одяг, чим можемо, допомагаємо таким людям", - розповіла медсестра.
І в попередні роки цілу зиму та весну Сергій теж повертався сюди після роботи. Чоловік розповідає, що завжди намагався шукати віддалену роботу, і яка б гарантувала місце проживання. Довгий час працював в охороні в Івано-Франківську, їздив до Санкт-Петербурга та Москву, працював у Києві. Запевняє, не боїться ніякої роботи. “Підходить будь-яка робота, готовий працювати навіть на будівництві, як тільки вирішу це питання, зможу зняти собі хоча б одну кімнату, щоб мати куди повернутися після роботи”, - розповів Сергій.
Працівники відділення кажуть, що чоловік ерудований, багато читає, а коли потрібно, допоможе й фізично.
Сам безпритульний зізнається, що справді прийшов сюди без нічого, з мінімальним набором речей, і вдячний колективу, який його підтримує й всіляко допомагає.
"Тут зі мною і поспілкуються, й нагодують, а найголовніше я знайшов хоча б тимчасовий прихисток".
Попри все, він не втрачає віри у те, що все-таки вдасться знайти те місце, яке він назве своїм домом.
Фото: Алла Ольшанська, unsplash
