Реакція міністерства на наші проблеми шокувала, – кременецький спортсмен-санкар.
На Олімпіаді в Пхьончхані санкар із Кременця Тернопільської області привернув до себе значну увагу.
Спершу – падінням у першому заїзді, після якого Андрієві дивом вдалося дістатися фінішу. Потім – одкровеннями про причини такого виступу.
Мандзій розповів про власноруч зроблені сани, а коли радник спортивного міністра Павло Булгак у соцмережах у правдивості цих висловлювань засумнівався, спортсмен у коментарях надав фото- і відеодокази. Історія з саньми у гаражі миттю стала одним із трендів зимової Олімпіади-2018.
Власне, з героєм цієї історії сайт "24" мав намір поспілкуватися безпосередньо під час Олімпіади. Але тоді Мандзій попросив зачекати закінчення Ігор і повернення додому. На тому й зійшлися. Отож, у цьому інтерв'ю розповімо, чи був ефект від пхьончханського бунту санкарів, про тренерів, які не здатні пояснити спортсменам, як ті проходять трасу, і скільки коштує тренуватися й виступи у санному спорті врешті-решт.
Якби не почув від міністра конкретики, то, мабуть, уже завершував би кар'єру
- Андрію, після Олімпіади минуло три тижні. Мабуть, зараз якраз той період, коли можна насолодитися нічогонеробленням.
- У принципі, так. Після повернення з Пхьончхана ще встиг виграти чемпіонат України, а зараз відпочиваю. Але поступово буду втягуватися в роботу. Треба обробити полоз, щоб не заіржавів, приміром.
- У Кореї українські санкарі наробили чимало галасу – не стільки своїми виступами, скільки тим, що розповіли про той хаос, який твориться у вашому виді спорту. Мабуть, зараз вже можна говорити, чи був від того якийсь ефект.
- Був. Минулого четверга, 15 березня, у профільному міністерстві заслуховували представників різних видів спорту, зокрема й санного. Запросили туди мене, колишню збірницю України Лілію Лудан. Також присутніми на зібранні були всі тренери збірної України. Нам надали слово, коли до обговорення приєднався міністр Ігор Жданов. Найбільше його цікавило, чому я не в олімпійській програмі і без нових саней. Тренери пояснили це тим, що для того, щоб включити мене в програму, в Києві мали зібрати комісію. Це десь півгодини часу. Якщо я все правильно зрозумів, головний тренер збірної отримав догану. За підсумками засідання міністр розпорядився виділити мені кошти на придбання саней.
Що це були не просто слова, дав зрозуміти президент Федерації санного спорту України Анатолій Малищик. Він телефонував мені у суботу і говорив, що має надати у міністерство інформацію про те, що саме мені потрібно – сани в цілому чи окремі комплектуючі. Зроблене подання піде на підпис до пана Жданова.
Зізнаюся, що якби не почув під час зустрічі з міністром якоїсь конкретики, то, мабуть, уже завершував би кар'єру. Бо продовжувати виступи на тих же умовах, які мали досі, сенсу не було. Їздити для масовки і займати 20-30-ті місця вже набридло.
Андрій Мандзій думав про завершення спортивної кар'єри через недбале ставлення профільного міністерства до проблем санного спорту
У хороші сани треба потрапити
- Які позиції могли б займати, якби все було гаразд?
- Якби були відповідного рівня сани, щороку можна залітати в Кубку світу в топ-десять чи навіть у топ-шість. З цим труднощів би не було. У мене дуже непоганий старт. А молодий Антон Дукач взагалі має одні з найкращих стартових показників у світі. Проходження траси залежить від якості саней. Проте тренери нам постійно говорили, що фінансування буде лише за наявності результату. Оскільки результату ми продемонструвати не могли, виходило замкнене коло.
Розумієте, хороші сані купити неможливо. Треба зосереджуватися на придбанні комплектуючих. Це не лише нас стосується, а й решти команд. Інша річ, що суперники купувати комплектуючі могли, а я вмію лише робити сани, але не маю з чого. Я це пояснював й раніше, але дослухатися не збирався ніхто. Знав, до кого за комплектуючими можна підходити в американській, австрійській, італійській командах. Бо купувати треба саме в команд. Придбане безпосередньо із заводу швидко не поїде. А готових саней, тих, на яких демонструвалися найшвидші результати, ніхто не продасть.
На саморобних санях українські санкарі ніколи не потраплять у рейтинги найкращих спортсменів цього виду спорту. А могли б, вважає Мандзій
Тому, звісно, будемо купувати комплектуючі. Знаю, чого мені бракує, і від цього буду відштовхуватися. Якщо все те, що мені потрібно, буде закуплено, сподіваюся з наступного сезону посідати місця в першій десятці. Зізнаюся, для мене результати зустрічі з міністром були шоком. Приємним. І зміни ж стосуються не тільки мене. Забезпечити усім необхідним мають також решту збірників. Мабуть, це якраз той випадок, коли не було б щастя, та нещастя допомогло. Бо не було б того падіння в першому заїзді, посядь я 17-19-те місця, Олімпіада минула б тихо і ситуація залишилася б на тому ж місці, де була й досі.
- Наскільки часто треба купувати нові комплектуючі чи готувати нові сани?
- У хороші сани треба потрапити. Тоді можна їздити на них дуже довго. Метал не стирається. Чимало спортсменів їздять на одних санях багато років і при цьому не випадають з першої шістки.
На будівництво олімпійської траси в Пхьончхані організатори витратили не менше 50-ти мільйонів євро
- Але у них, мабуть, є де їздити. А в Україні трас немає і, судячи з висловлювання заступника міністра Ігоря Гоцула, не скоро буде. Не знаю, чи чули ви це висловлювання, але пан Гоцул на запитання, чи варто в Україні очікувати після появи талановитого скелетоніста Владислава Гераскевича на сучасну трасу, відповів, що навряд чи доречно будувати жолоб для однієї людини.
- Наразі в нас є одна траса – у моєму рідному Кременці. Природня, тренуватися на ній можна лише коли стоїть морозна погода. В теплу пору в нас можна кататися лише на санкороликах. Добре, що цьогоріч зима холодна й довга. Це дозволило вперше за тривалий час провести чемпіонат України не в латвійській Сіґулді, а в Кременці. Також сучасна стартова естакада є у Львові. Вона обладнана морозильними камерами і може вводитися в експлуатацію з вересня.
Шанси на появу відповідної інфраструктури були б, якби був дали хід проекту підготовки до Олімпіади-2022, про який говорили до Революції Гідності. Але наразі перспектив поновлення цих задумок немає.
Єдина санна траса в Україні знаходиться у Кременці. Кататися на ній можна лише взимку, і то за сильного морозу
- Наскільки дорого коштують тренування і проведення виїзних чемпіонатів у Латвії?
- Один заїзд коштує в межах 25-ти євро. Це стандартна ціна. У санному спорті оплата проводиться- не за час тренувань, а позаїздно. Щоправда, у Сіґулді є кілька трас – одні дорожчі, інші трохи дешевші. У США ціна за заїзд – 30 доларів. Для бобслеїстів одна спроба вартує 100 євро. Боб великий. Він розбиває трасу швидше, ніж сани.
У теплу погоду спортсмени катаються на кременецькій трасі на санкороликах
- То що все ж дешевше – платити за тренування за кордоном чи вкласти суму, але економити в майбутньому?
- Важко сказати. Трасу дорого побудувати і недешево утримувати. Хоча олімпійський призер Маркус Прок з Австрії розробив цікавий проект дешевої санної траси. Жолоб кілометрової довжини коштуватиме в межах трьох мільйонів євро. Для порівняння: на будівництво -олімпійської траси в Пхьончхані організатори витратили не менше 50-ти мільйонів євро. Прок розробив цей проект з метою популяризації санного спорту, щоб розширити географію його розвитку. Тому розробкою Маркус ділиться безкоштовно. Інша річ, що за будівництво такої траси поки не брався ніхто, а тому не відомо, наскільки якісною вона буде.
Зовнішній вигляд саней, які робив Кісь, оцінювали навіть представники топ-збірних
- Інші спортсмени зі збірної України теж готують сани самотужки чи їм допомагають тренери?
- Самотужки, з нуля, коли є куплені полози і кронштейни, роблю лише я. Обтікач також власноруч виготовляв Андрій Кісь. Він робив неймовірно хороші сани. Зовнішній вигляд оцінювали навіть представники топ-збірних. Підходили до Андрія, запитували, як він це робить. Але що з того вигляду, якщо немає якісних матеріалів? У Кіся були австрійські полози вартістю 560 євро. З них швидко може поїхати одна пара з 50-ти. Після Олімпіади в Сочі він вже не виступає. Андрій втомився постійно викручуватися, майструвати сани за відсутності якісних матеріалів. Після завершення кар'єри Кісь поїхав до Італії. Працює там на курорті між Італією та Швейцарією, робота не пов'язана зі спортом.
А стосовно тренерів… Я у збірній вже за другого тренерського штабу. Попередній на чолі з Валентином Папіровим готував нам сани, тренував. За чинного тренерського штабу троє нових саней на команду з'явилися лише незадовго до Олімпіади-2018. В Сочі і практично весь міжолімпійський цикл команда від'’їздила ще на тих санях, які готувалися для Наталії Якушенко та Лілії Лудан (провідних українських санкарок впродовж 90-х і до середини першого десятиліття 2000-х – "24").
Мені ще перед Олімпіадою-2014 купила сани кременецька спортшкола. Сани австрійські, але, м'яко кажучи, не нові. Їх вистачило максимум для того, щоб пробитися на Ігри. А вже у Пхьончхані катався на власноруч зроблених санях. Враховуючи той факт, що ліцензію здобув першим зі всієї нашої команди, набравши потрібну кількість очок на першому з п'яти залікових етапів Кубка світу, робота була якісною.
