Відомий Кременчанин Віктор Підгурський розповів спогади свідків участі місцевих поляків у злочинах німецьких нацистів на Тернопільщині у Другій Світовій війні.
«…18 квітня 1944 року на третій день Великодніх свят, ще до світанку, село Шпиколоси (Кременецький район – ред.) було оточене з усіх боків німецькою каральною експедицією. Серед німецьких фашистів були і польські шовіністи в цивільному одязі, не маючи одностроїв. Довелося спілкуватися з чоловіком (на жаль це було напевно 30-ть років тому. Тож не знаю навіть як його величати), який якимось дивом врятувався із цього пекла… Тож він розповідав, що вирвався з вогняного мішка тільки тому, що по-пластунськи добрався до лісу і у тому місці, де були німці… Там де були поляки, ніхто не вирвався з пекла…Тож він розповідав, що вирвався з вогняного мішка тільки тому, що по-пластунськи добрався до лісу і у тому місці, де були німці... Там де були поляки, ніхто не вирвався з пекла... Одним з паліїв ШПИКОЛОС, була добре знана у недавньому минулому, пані ІРЕНА САНДЕЦЬКА..котру у травні 2016 року нагородили посмертно, за те, що протягом усього життя підтримувала польськість та рятувала матеріальну спадщину Кременця... Мова йде про нагороду Інституту національної пам’яті «Хранитель національної пам’яті», яку вручають за заслуги в увіковіченні історії польського народу. Урочисте нагородження лауреатів відбулося , у великій залі Королівського замку у Варшаві. Відзнаки вручив голова ІНП Лукаш Камінський. Захід пройшов під почесним патронатом президента Польщі Анджея Дуди....
Так що взаємних претензій як і в українців, так і у поляків є багато… Невинні жертви були з обох сторін…. Покоління, яке пережило ці події в більшості вже відійшло у Вічність… І втішним було хоч те, що ці події українці і поляки попробували “відпустити”, не забути, а саме “відпустити”, пам’ятаючи своїх невинно убієнних… А зиск з трагедії двох народів мали і мають МОСКАЛІ… І ось, знову розривають старі могили і починають реанімувати старі обрАзи… Для чого? Дивує тільки те, що Польща це робить на найвищому державному рівні… Можливо це масла у вогонь підливає “сірий кардинал” Ярослав Качинський, рідний брат якого Лех, будучи Президентом держави, загинув 10 квітня 2010 року в авіакатастрофі під Смоленськом… Є докази, в тому числі і у поляків, які ведуть до цього часу розслідування цієї трагедії, що катастрофу влаштували саме РУССКІЄ… То виходить, що Ярослав Качинський “ллє воду” на млинок москалів, які зі всіх сил “сиплять сіль” на старі рани… А значить, що він міг бути причетним до цієї трагедії, яка призвела до загибелі польської державної еліти… Знаю, що цей мій допис будуть читати різні люди. Погодьтеся з тим, що поганий мир, кращий ніж добра війна. Зараз зовсім інший світ… І коли вже два наші народи мали достатньо мудрості аби відмовитися від взаємних претензій та звинувачень (а вони ніде не дівалися, хіба були поховані разом з жертвами тих подій), тепер знаходиться ХТОСЬ, кому вкрай хочеться знову зіштовхнути Україну і Польщу, а особливо в час, коли українці воюють з проклятою москальнею відстоюючи в тому числі і незалежність Польщі. Як сказав Йоахім Лелевель – (польський історик та політичний діяч, один з організаторів польського листопадового повстання, викладач Кременецького Ліцею у 20-тих роках 19-го століття) ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ… Саме так, це знамените у всьому світі гасло вперше було озвучене у Кременці цим великим поляком. ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ… То чому ж зараз поляки забули слова великого і мудрого сина свого народу?» – пише Віктор Підгурський.
