Метеозведення засвідчують, що навіть в межах відносно невеликої території Тернопільської області погодні умови нерідко суттєво різняться. В Шумську і Кременці вони одні, а в Заліщиках – інші.
Отож я вирішив перевірити, як вони відрізняються на ще тіснішій території, окресленої межами міста. Розпочав із крайньої східної точки – Збаразького повороту. Тут було сонячно, у теплому вітрі відчувався подих сухих казахських степів із солонуватими нотками Каспію. Коли ж дістався набережної ставу й пішов на північ у напрямку Циганки, то одразу ж відчув ознаки балтійської свіжості й навіть приємну прохолоду далекої Скандинавії. Її вітерець приємно освіжав думки, ніби робив їх спокійнішими, чистішими. Чи не завдяки цьому, подумалося, у тамтешніх країнах найнижчий у світі рівень корупції? Справді, вдихати чисте свіже повітря краще й корисніше для здоров’я, ніж регулярно відчувати аромати специфічних “добрив” для полів, гниючої рослинності у ставу чи гарячого асфальту – супутника чергового ямкового ремонту.
За цими думками незчувся, як забрів аж під Білу, де вже нагадала про себе сувора навіть в літню пору Арктика. “Б-р-р”, – пробіг попід шкірою мороз і мимоволі пошкодував, що не одягся хоча б у спортивну куртку. Час було повертатися, щоб не далася взнаки гіпотермія. Шлях назад видався коротшим, до того ж вітер з льодової півночі дув у спину і додавав швидкості. Десь біля Острова Закоханих (як його лише не називали!) відчув, як пронизуючі холодні повітряні маси поступаються місцем вже згаданій приємній літній прохолоді помірних широт. Ну, а коли, занурений у власні думки і кліматичні враження, дістався “Берегині” (неблизький шлях), то одразу ж шкірою і легенями відчув заколисуюче тепло Середземномор’я, Мальти і навіть нотки гарячого сухого самуму – вітру з Сахари. Маленька, все-таки, наша планета…
Якщо хтось захоче повторити мій маршрут, не гарантую, що відчуття будуть такими ж, як у мене. Але, про всяк випадок, вдягніться тепліше. Зрештою, роздягнутися легше, ніж цокати зубами, коли опинитеся на якийсь кілометр ближче до північного полюса.
Ігор Дуда За Збручем
