У вересні 1990 р. до Кременця прибули два науковці з Краківського музею фотографії: Анджей Рибицький і Мечислав Філімоновський. Вони привезли фотовиставку про Катинську трагедію «Катинь», яка перед цим експонувалася в Москві.
Експозиція була відкрита у виставочному залі краєзнавчого музею і тривала три тижні. Переглянуло її чимало кременчан. Для багатьох це стало відкриттям забороненої теми – вони дізналися правду про злочини в Катині й не лише там. Більшість почула про цю трагедію вперше. Щоб увести в оману громадян СРСР, радянська влада спеціально поширювала інформацію про злочин гітлерівців у білоруському селі Хатинь, назва якого подібна до російської назви населеного пункту в Смоленській області. Анджей Рибицький, науковець із Краківського музею фотографії, подарував тоді майбутньому Музею Юліуша Словацького у Кременці багато фотографій про перевезення праху поета з Парижа до Кракова, на Вавель, у червні 1927 р.
Під час розмов із нашими краківськими гістьми зародилася ідея організувати виставку про Кременець, рідне місто Словацького, представлене в живописі та світлинах самих кременчан. Її планували провести в Кракові, але пізніше показали в багатьох містах Польщі.
Одним із пунктів статуту Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького є опіка над пам’ятками, пов’язаними з поетом і його родиною в Кременці. Отож, така виставка мала поширювати знання про родинне місто Словацького й увіковічнювати його постать.
Ми почали збирати і впорядковувати матеріали до майбутньої виставки. Відповідала за це Ядвіга Гуславська. На її заклик охоче відгукнулися художники та фотографи міста. Назбиралося багато картин і світлин, серед яких ми вибрали найкращі. Це були, зокрема, роботи художників Кременця: Богдана Романюка, Валентина Величка, Галини Покровської, Ружі Кулеші, Анни Мацеги, Олега Вартабедяна, Михайла Тернового. Були представлені також роботи Ніла Зварунчика, Володимира Стасюка, Ігоря Панкова. На виставку подали свої твори жителі Тернополя: Микола Пазізін, Ярослав Омелян, Тамара Удіна, Євген Удін і Олена Удіна, скульптор Володимир Прохоров. Власний фотоматеріал презентували кременецькі майстри: В’ячеслав Грищук, Петро Данилюк, Олександр Мальченюк, Володимир Чумакевич, Ярослав Майборода, Маргарита Гецевич.
Задля того, щоб виставка була повною та різноманітною, ми вирішили поїхати в Польщу і віднайти у приватних колекціях картини Кременця польських художників міжвоєнного періоду, які були жителями або гостями нашого міста. Дехто з них прибував на «Літні художні вогнища», які організовував Кременецький ліцей у 30-ті рр. Ми звернулися до наших друзів із Варшави, Кракова, Вроцлава і Бжега. Таким чином знайшли 25 картин таких довоєнних авторів, як Вітольд Міллер, Станіслав Щепанський, Станіслав Шейбал, Богуслав Швач, Броніслав Волкович, Ядвіга Седлецька, Фелікс Ґузік, Францішек Жулкевський, Роман Длубак.
Ми зібрали унікальні фото довоєнного Кременця, які відшукали в Польщі. У Кракові жив тоді видатний художник Генрик Германович, засновник польської фотографії, який починав свою блискучу кар’єру у Кременецькому ліцеї в 1937 р. Він був відомий у Європі завдяки своїм альбомам про природу Польщі, один із перших серед яких був присвячений нашому місту – «Місто великої туги». Зі своєї колекції він подарував для виставки чимало кременецьких світлин. У Варшаві Казімеж Шейбал, син викладача Кременецького ліцею Станіслава Шейбала, тогочасний керівник фотолабораторії, надав нам чудові знімки кременецьких пам’яток. Ми отримали також блискучі світлини викладача Кременецького ліцею Людвіка Гроновського. Цікаві фото нашого Старого міста передав відомий краківський фотограф Адам Войнар.
Ці мистецькі твори мали не лише доповнити виставку, але й надати вищого рангу акції, до організації якої долучилося багато високоповажних осіб.
На той час наш багаторічний настоятель Маркіян Трофим’як попрощався з парафією, отримавши нове призначення – вікарного єпископа Любачівсько-Львівської курії у Львові. На його місце прийшов молодий та енергійний, охочий до активної діяльності в суспільному та парафіяльному житті отець Чеслав Щерба з Томашова-Люблінського. Він відразу взявся за впорядкування документації товариства, змінив пріоритети нашої діяльності, навчав організовувати громадську роботу й настільки заволодів нашими серцями, що на чергових загальних зборах товариства ми обрали його головою організації.
Через постійну зайнятість організацією виставки та часті поїздки до Польщі Ядвіги Гуславської, заняття замість неї в суботньо-недільній школі також вів отець Щерба. Однак незабаром Любачівсько-Львівська курія висловилася проти такої активної й виснажливої діяльності священика в товаристві. Незадовго після цього отець Чеслав Щерба захворів і в 1993 р., на превеликий жаль для нас усіх, залишив парафію. Новим настоятелем став отець Тадеуш Мелешко з Польщі. На наступних загальних зборах товариства головою було обрано Емілію Шульган – польку, вчительку математики, шановану й досвідчену особу. Упродовж певного періоду вона теж вела заняття в суботньо-недільній школі.
Ядвіга ГУСЛАВСЬКА
На фото, наданому Ядвігою Гуславською, – відкриття виставки «Кременець – місто Юліуша Словацького в живописі та фотографії» в краківському Домі Полонії. 19 вересня 1991 р.
Джерело: monitor-press.com
