Західна Україна, а точніше Тернопільська область, славиться двома із найбільших християнських святинь.
Однією із них є Почаївська лавра, розміщена у Почаєві, що в Кременецькому районі.
За своїми розмірами та віком вона поступається лише Києво-Печерській лаврі.
Історія святині тягнеться ще з далеких віків. Перша документальна згадка датується 1527 роком. Там йдеться про церкву, збудовану наслідниками Печерського монастиря. Усні перекази стверджують, що вони втекли на Захід ще у 1240 році, коли на Київ напали татари.
Коли в 1596 році місцева влада проголосила масове окатоличення, ченці лаври стійко захищали православ’я, за що роком пізніше – 1597-го – отримали ікону Матері Божої від Анни Гойської.
Значного розквіту не лише церква, а й монастир здобули за часів Йова Заліза (1550-1651р.), який створив типографію для захисту православної віри, звів мури навколо святині і ввів общинножиття.
У 1649 році на території монастиря звели перший кам’яний храм та завезли Почаївську ікону Божої Матері, яка у 1675 році врятувала все місто від турецько-татарських завойовників.
Більш ніж на століття святиня перейшла в чужі руки – з 1713 по 1832 рр. вона належала греко-католицькій церкві, де осіли монахи Чину Святого Василія Великого.
У цей час, а саме 1771 року відомий архітектор Ян Ґотфрід Гофман береться за зведення нового храму, реконструкцію старої церкви та монастиря. Тоді було зведено Свято-Успенський храм. Усе це фінансувалося Миколою Василем Потоцьким.
У 1730 році на теренах храму на базі монастиря започатковують Почаївську друкарню, яка випустила 187 ґрунтовних книжок освітянської та релігійної тематики.
25 жовтня 1831 святиню повертають православному духовенству, яке через два роки надає їй звання “лаври”.
Під час Першої та Другої Світових воєн монахам чудом вдалося зберегти не лише найцінніші речі, а й місцевих жителів, які часто ховалися від окупантів.
На сьогодні Почаївська лавра є однією з найбільших православних святинь не лише України, але й усього світу. Всього її комплекс налічує 18 споруд:
Свято-Успенський собор (1771—1782 pp., арх. Я. Г. Гофман);
Підземний храм на честь Іова Почаївського (1774 р.);
- Келії (1771—1780 pp.);
- Церква Всіх Святих (кінець XVIII ст.);
- Каплиця над колодязем преподобного Іова (кінець XVIII-ХІХ ст.);
- Архієрейський дім (1820-1825 pр.);
- Надбрамний корпус (Святі ворота) (1835 p.);
- Економічні ворота;
- Церква преподобних Антонія та Феодосія Печерських (1858-1860 рр.);
- Церква Похвали Пресвятої Богородиці (Тепла церква) (1862 р.);
- Дзвіниця (1861—1871 pp., арх. Раструханов) заввишки 65 м;
- Будинок Почаївскої духовної семінарії (1860-1870-і рр.);
- Храм на честь Великомучениці Варвари (1888 р.);
- Троїцький собор (1906—1912 pp., арх. А. Щусєв);
- Каплиця на честь 400-річчя перенесення Почаївської чудотворної ікони Божої Матері (1997 р.);
- Каплиця на честь 2000-річчя Різдва Христового (2000 р.);
- Літній вівтар;
- Преображенський собор (2013 р.).
Зазначу, щороку сюди на прощу приїздить більш ніж 300 тисяч паломників з різних кутків України й навіть закордону.
Добратися до святині можна прямим рейсом з Тернополя (щодня курсує 9-11 автобусів). Вартість білета становить 40 гривень, а тривалість поїздки – трохи менш ніж дві години.
Христина СЛОТА ternograd.te.ua
