Януш Корчак – видатний педагог, письменник, лікар й громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.
У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати в Палестину перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій.
Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто.
А в третій – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:
— Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
— А діти?
— Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
— Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди – мерзотники.
А через кілька днів, у концтаборі Треблінка, Корчак, разом зі своїми дітьми, увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток йі розповідав казку малюкам, які нічого не підозрювали.
В принципі, можна більше нічого не знати про Корчака, пише джерело. І прочитати 10 заповідей, рекомендованих цією приголомшливою людиною для виховання дітей.
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу й, будь упевнений, їй воно важке не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання й розвиток в ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері та батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки з тобою.
Джерело: blyskavka
