Тоді було ще холодно, подекуди лежав сніг, але перша „Волинська база” – як згадує Максим Скарупський у своїй книзі „Туди, де бій за волю”, – стала фахом доконаним. Ядро загону склади люди, які служили в Кременецькій поліції і покинули службу, забравши зброю і амуніцію. Їх приклад наслідували українські поліцаї Почаєва, Катеринівки, Старого Олексинця.
Зразу після закладання табору, а саме 25 березня 1943 року комендат Кременецького повіту поручик Михайло Данилюк (Блакитний) видав наказ за №117, в якому говорилося: „1. Призначити Хрона командиром першого регулярного загону Кременеччини. 2. Призначити Гаркавенка начальником штабу загону. 3. Сотенних, готових і відділових призначає штаб загону і затверджує команда повіту”
Як згадують очевидці, командир Хрін був дуже працьовитий, солідний і відданий партіот, що непохитно став в оборону рідного поневоленого краю, демонстрував зразки відваги й безмежної самопожертви.
Як стверджує Олег Штуль: „Хрін виказав себе першорядним партизанським спеціалістом самопожертви та самородком”
Дуже вдалу операцію здійснив відділ Хрона на початку липня 1942 року, організувавши напад на німецький гарнізон у Вишнівці. На той час загін нараховував понад 500 вояків, мав на озброєнні 21 ручний кулемет, два „макмими” і інші види зброї. Повстанці загнали німецький гарнізон у льохи замку, а самі забрали кілька сот мішків муки, цукру, медикаменти з аптеки, легку зброю.
Штаб Хрона організовував все нові операції, наносячи ворогові відчутних втрат, знищуючи живу силу і техніку противника. Тут, де зродилась УПА в темно – синіх борах. І під прапор ОУН стали герої сьогодні пам’ятний знак, на якому напис: „На цьому місці повстав заходами ОУП на початку 1943 року перший в Україні повстанський табір під командуванням Миколи Медведського – Хрона для боротьби з окупантами й оборони прав Українського народу”
